Коли у пацієнта виникає біль чи ранкова скутість у суглобах, його типовою реакцією стає прагнення обмежити будь-яку активність. У побутовій свідомості суглоб часто сприймається як підшипник, що від тертя просто «стирається».
Проте сучасна ревматологія виходить з іншого: тривала нерухомість не захищає суглоб, а сприяє його деградації. Клінічні рекомендації ACR, EULAR та OARSI віддають дозованій фізичній активності одне з провідних місць. При остеоартрозі її віднесено до базових компонентів лікування з найсильнішою доказовою базою, а при запальних артритах вона доповнює медикаментозну терапію. Короткий період відпочинку під час гострого загострення виправданий, але не повинен ставати способом життя.
Чому суглоб страждає без навантаження?
Гіаліновий хрящ — унікальна тканина: у ньому немає судин, лімфатичних шляхів і нервів. Хондроцити не мають прямого кровопостачання й отримують поживні речовини переважно шляхом дифузії із синовіальної рідини. Ключову роль у цьому обміні відіграє «помповий ефект»:
- фаза стиснення: під час навантаження рідина з продуктами метаболізму витісняється з позаклітинного матриксу в синовіальну порожнину;
- фаза розвантаження: хрящ розправляється, подібно до губки, і всмоктує свіжу синовіальну рідину, багату на кисень, глюкозу.
Коли людина уникає руху, ця циркуляція слабшає. Хондроцити недоотримують нутрієнти, знижується їхня анаболічна активність, а за тривалої гіпокінезії розвивається втрата протеогліканів і зростає загибель клітин. Додатково слабшають періартикулярні м’язи: суглоб втрачає динамічну стабільність і гірше амортизує навантаження, тож хрящ і субхондральна кістка зазнають більшого механічного стресу.
Хондроцити сприймають механічні сигнали через інтегрини та механочутливі іонні канали (TRPV4, Piezo1/2). За даними експериментальних досліджень:
- помірне циклічне навантаження пригнічує експресію ферментів деструкції (MMP-13, ADAMTS) і прозапальних медіаторів (IL-1β, TNF-α), а також стимулює синтез колагену II типу й агрекану;
- надмірне ударне навантаження (high-impact) спричиняє мікротравматизацію волокон, вивільнення молекул пошкодження і підтримує вторинний синовіт.
Які види навантажень безпечні та корисні (low-impact)?
Рекомендація щодо фізичної активності має бути такою ж індивідуальною, як і призначення ліків. До низькоударних видів активності належать:
- Гідрокінезотерапія (плавання, аквааеробіка). Завдяки виштовхувальній силі води осьове навантаження на суглоби помітно знижується: приблизно наполовину при зануренні до пояса і на 70–90% при зануренні до грудей чи шиї. М’язи працюють повноцінно, а компресія суглобових поверхонь мінімальна. Гідростатичний тиск води також сприяє зменшенню періартикулярного набряку.
- Велоергометрія та їзда на велосипеді. Плавний циклічний рух без ударного контакту стопи з поверхнею стимулює обмін синовіальної рідини та зміцнює чотириголовий м’яз стегна. Кут згинання коліна в нижній точці педалювання зазвичай підбирають у межах 25–35°, а для цього має бути правильно налаштоване сидіння.
- Скандинавська ходьба. Палиці частково розвантажують колінні й кульшові суглоби, переносячи частину навантаження на плечовий пояс, і водночас підтримують серцево-дихальну витривалість.
- Ізометричні вправи. Це напруження м’язів без руху в суглобі. Вони підходять для старту за вираженого болю, коли потрібно наростити силу м’язів, мінімально навантажуючи суглоб.
Яких навантажень слід уникати
За вираженого болю, загострення або вже діагностованого ураження суглобів не рекомендовані біг по твердому покриттю, стрибки та контактні види спорту з раптовими змінами напрямку (футбол, баскетбол, теніс). Не рекомендовані й глибокі присідання з обтяженням при згинанні коліна понад 90°, які різко збільшують компресію у суглобі між колінною чашечкою та стегновою кісткою. Обсяг обмежень визначається індивідуально: він залежить від діагнозу, стадії процесу та стану пацієнта.
Самоконтроль під час занять
- Під час тренування допустимий помірний дискомфорт (до 4–5 з 10 за візуальною аналоговою шкалою болю). Гострий біль є сигналом припинити вправу.
- Після тренування: якщо біль або скутість зберігаються понад 24 години, наступне заняття слід полегшити, наприклад зменшити інтенсивність чи тривалість приблизно на чверть–третину.
- У фазі активного синовіту (випіт, набряк, місцеве підвищення температури, біль у спокої чи вночі) навантаження на суглоб потрібно тимчасово обмежити: замість звичайних тренувань рекомендовані м’які рухи в безболісному діапазоні та ізометричні вправи. Такі симптоми є приводом звернутися до лікаря: вони можуть свідчити про запальний процес, подагру чи інфекцію.
Таким чином, суглобу потрібен рух. Повна нерухомість призводить до слабкості м’язів і погіршення трофіки хряща, надмірні ударні навантаження пошкоджують його, а дозована низькоударна активність зменшує біль, покращує функцію та біомеханіку суглоба й у частини пацієнтів дозволяє знизити потребу в нестероїдних протизапальних засобах.
Підготували
доцент кафедри внутрішньої медицини Квасницька Ольга Борисівна,
студент 6 курсу медичного факультету Петренко Нікіта Русланович
