Багато людей є сором’язливими, ми часто вважаємо цю рису хорошою, і, часом, це дійсно так! Але разом з тим існує частина населення, що страждає від патологічної сором’язливості. Настільки сильної, що вона викликає соціальне відчуження, тривогу та погані передчуття. Все це про уникаючий розлад особистості або страх здатися іншим, нікчемним.
Для уникаючого розладу особистості притаманне відчуття напруження, передчуття негативних моментів, втрати відчуття безпеки й комплексом неповноцінності. Характерно також уявлення про власну непривабливість, незграбність, у зв’язку з чим виникає страх приниження, висміювання або відкидання, що стримує людину від взаємодії з іншими людьми. Внаслідок постійного думання про свою нікчемність, інакшість, виникає страх побудови соціальних зв’язків, стосунків та кар’єрного росту. Думка про те, що потрібно спілкуватися з кимось іншим – лякає таку особу, адже “Що про мене подумають”, “А якщо я скажу щось не те”, “Я нікчема, нічого не знаю”. Це все призводить до втрати контактів з суспільством, самоізоляції до уникаючої поведінки.
Люди з уникаючим розладом особистості можуть уникати роботи або відмовлятися від пропозицій роботи через страх критики з боку інших. Вони можуть утримуватися від соціальних ситуацій через низьку самооцінку та почуття інакшості, але завжди ця “інакшість” позиціонується в негативному контексті. Крім того, вони можуть бути стурбовані власними недоліками і налагоджувати стосунки з іншими, лише якщо думають, що їх не відкинуть. Втрата і відторгнення настільки болісні для цих людей, що вони оберуть самотність, а не ризикнуть спробувати контактувати з іншими.
Характерні ознаки уникаючого розладу особистості:
- Підвищена чутливість до критики або несхвалення з боку інших людей;
- Обмежена кількість або повна відсутність близьких друзів (уникнення взаємодії з іншими людьми, якщо немає впевненості, що їх люблять та не осудять);
- Сильна тривожність та передчуття лиха;
- Незграбність і сором’язливість через страх зробити щось неправильно;
- Схильність перебільшувати потенційні проблеми;
- Відсутність бажання пробувати щось нове або ризикувати;
- Занижена самооцінка, сприйняття себе нікчемним і непривабливим.
Уникаючий розлад особистості заважає людині реалістично оцінювати свої можливості та досягати успіхів через сприймання свого життя крізь призму страху бути покинутими, знехтуваними та розкритикованими. Вони самі є тими першими критиками, які вбивають свою ж ідею та мотивацію в зародку. Тому доволі часто вони просто “пливуть за течією” і активно не впливають на події власного життя. Відповідно, для власного благополуччя людині з уникаючим розладом особистості потрібно побороти гіперсором’язливість та стати за штурвал власної долі.
Матеріал підготували: Богдан Сумарюк та Наталя Гринько асистенти
кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
