Гепатит – це дифузне запалення клітин печінки.
Причин та факторів,
які можуть викликати гепатит дуже багато, проте більше ніж у 90 % випадків гепатит спричиняють так званні гепатотропні віруси. Натепер виділяють вісім вірусних гепатитів, які позначаються великими літерами англійського алфавіту А, В, С, Д, Е, G, SEN та TT і спричиняються однойменними гепатотропними вірусами.
Гепатити А та Е перебігають лише у гострих формах, є типовими кишковими інфекціями і не становлять суттєвої загрози для здоров’я, тим паче для життя хворого.
Виключення становить гепатит Е у вагітних, для яких він є смертельною хворобою. Однак в Україні, зважаючи на кліматичні особливості, гепатит Е зустрічається рідко, у вигляді поодиноких завізних випадків.
Щодо гепатиту Д то ця інфекція хоча і має тяжкий перебіг однак в Україні також реєструється рідко. За багато років у Чернівецькій області зареєстровано лише кілька нетяжких за клінічним перебігом випадків гепатиту Д та два випадки гепатиту Е, в осіб, які прибули із Східної Азії. Щодо гепатитів G, SEN та TT то вони знаходяться на стадії вивчення. Випадки захворювання на гепатити G та TT періодично реєструються як в Україні так і в Чернівецькій області.
Серед усіх гепатитів найбільшої уваги заслуговують гепатити В та С, які є повсюдними інфекціями і мають значне поширення в Україні.
За оцінками експертів ВООЗ, на Земній кулі більше 2 млрд. людей мають ознаки наявного чи перенесеного гепатиту В, у 200-250 млн. із них діагностується хронічне ураження печінки. Вірусом гепатиту С інфіковано понад 3 % населення світу, що складає більше 200 млн людей. За даними офіційної статистики в Україні частота інфікування дорослого населення вірусом гепатиту В складає 2,2 % , що становить близько 1 млн. осіб. Вірусом гепатиту С інфіковано 3 % мешканців країни, що становить 1,2 млн. осіб.
Джерелом зараження при гепатитах В і С є хвора людина.
У хворих людей віруси гепатитів В та С містяться у крові, спермі, секреті піхви та деяких інших біологічних рідинах. Зараження здорової людини відбувається при потраплянні у її кров вищезгаданих біологічних рідин хворої людини. Причому для того щоб відбулося зараження достатньо дуже незначної кількості крові чи іншого біологічного матеріалу хворої людини. До прикладу при гепатиті В для зараження достатньо 1х10-7 мл контамінованої вірусом сироватки крові. Такий об’єм крові чи іншого біологічного матеріалу практично не помітний для неозброєного ока людини.
Власне саме зараження (потрапляння біологічних рідин хворої людини у кров здорової людини) може відбуватися різними шляхами: статевим, вертикальним (від матері до дитини), при переливанні крові та її компонентів, через контамінований збудниками хірургічний та інший медичний інструмент, а також через інструмент для манікюру, педикюру, пірсингу, татуювання тощо. У зв’язку із запровадженням сучасних технологій стерилізації медичного інструменту та контролю за якістю донорської крові, зараження вірусами гепатитів В та С при виконанні медичних маніпуляцій і переливанні компонентів крові спостерігається дуже рідко. Наразі домінуючими шляхами зараження цими вірусами є статевий, ін’єкційний у споживачів наркотичних речовин, а також парентеральний під час виконання манікюру, педикюру, пірсингу, татуювання.
Разом з цим не можна повністю виключити ризик зараження гепатитами В та С у медичних закладах. До групи підвищеного ризику з інфікування вірусами гепатитів В і С відносяться медичні працівники, які виконують оперативні втручання чи працюють з донорською кров’ю, працівники, які надають послуги манікюру, пірсингу, татуювання та особи, яким надаються ці послуги. Особливо високий ризик зараження гепатитами В і С у споживачів ін’єкційних наркотиків, представниць комерційного сексу, осіб, які часто міняють статевих партнерів, чоловіків-гомосексуалів.
Гепатити В і С поділяються на гострі та хронічні і мають подібний перебіг. З моменту зараження до появи клінічної симптоматики при гепатиті В проходить від 50 до 180 днів, при гепатиті С від 14 до 180 днів. Клінічна симптоматика за гострого перебігу гепатитів В та С утримується 3-5 тижнів, в окремих випадках, при затяжному перебігу гепатиту В – кілька місяців.
Захворювання починається поступово, турбують загальне нездужання, слабість, швидка втомлюваність, біль у великих суглобах, знижується апетит, з’являється дратівливість, відчуття важкості чи тупого болю в епігастрії, може бути нудота, блювання, пронос. Через 4-7 днів від початку захворювання, іноді пізніше, набувають жовтушного забарвлення шкіра та слизові оболонки, темніє сеча та знебарвлюються випорожнення. Жовтяниця, в середньому, утримується 2-3 тижні після чого поступово зникає. Після зникнення жовтяниці ще впродовж 1-3 міс, іноді 6-12 міс, спостерігаються слабкість, швидка втомлюваність, зниження працездатності, порушення сну.
Необхідно зазначити, що гострий гепатит В, у частині випадків, набуває тяжкого та вкрай тяжкого перебігу і нерідко є причиною смерті хворих. Гострий гепатит С, як правило, має доброякісний перебіг і майже завжди завершується клінічним одужанням.
Хронічний гепатит формується у 80-90 % осіб інфікованих вірусом гепатиту С, у 90 % немовлят, 30-60 % дітей першого року життя та 1 % дорослих інфікованих вірусом гепатиту В. За хронічного вірусного гепатиту запальний процес у печінці триває впродовж багатьох років, зазвичай пожиттєво. Особливістю перебігу хронічних вірусних гепатитів є те, що вони впродовж тривалого часу (десятків років) клінічно ніяк не проявляються і хворого нічого не турбує. Єдиними, проте непостійними, клінічними симптомами на ранніх стадіях хронічних вірусних гепатитів є швидка втомлюваність чи зниження працездатності. Специфічна клінічна симптоматика за хронічних вірусних гепатитів з’являється тоді коли практично повністю знищені клітини печінки. Виникає відчуття періодичної, а через деякий час постійної тяжкості у правому підребер’ї. Починають кровоточити ясна, в місцях здавлювань швидко утворюються синці, з’являються набряки на ногах, розширюються підшкірні судини живота, накопичується рідина у черевній порожнині. У термінальній стадії може з’являтися жовтяниця. Саме з появою специфічної клінічної симптоматики, коли печінка практично повністю знищена вірусами, хворі починають звертатися за медичною допомогою, однак здебільшого, врятувати життя таким пацієнтам уже неможливо. Вони помирають від цирозу чи первинного раку печінки. Щороку у світі від цирозу та первинного раку печінки й інших ускладнень спричинених вірусами гепатитів В та С помирає до 1,5 млн. людей.
Зважаючи на особливості клінічного перебігу, діагностувати хронічні гепатити В та С на ранніх стадіях хвороби можливо лише лабораторними методами. Тому усім кого турбує швидка втомлюваність чи зниження працездатності, або ж у кого впродовж життя був реалізований хоча б один із шляхів зараження вірусами гепатитів В і С, доцільно провести дослідження крові на сироваткові маркери чи генетичний матеріал гепатитів В та С. Для проведення цих досліджень необхідно звернутися до сімейного лікаря, який проведе дослідження за допомогою швидких тестів, а за відсутності останніх скерує до відповідної лабораторії. Встановлення діагнозу хронічного вірусного гепатиту на ранній стадії захворювання дає змогу своєчасно провести (призначити) противірусне лікування і у більшості випадків, повністю позбутися цієї недуги, або ж призупинити її прогресування.
Матеріал надав: доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Юрій Рандюк, експерт ДОЗ Чернівецької ОДА зі спеціальності «Інфекційні хвороби».
