• Українська
  • English
Основні принципи фармацевтичної технології та їх вплив на якість лікарських засобів

Основні принципи фармацевтичної технології та їх вплив на якість лікарських засобів

Фармацевтична технологія — розділ науки, що вивчає теоретичні основи технологічних процесів отримання та переробки вихідної сировини в лікувальні, профілактичні, реабілітаційні та діагностичні засоби (фармацевтичні інгредієнти, препарати і терапевтичні системи).

Протягом свого існування людство завжди використовувало при різних хворобах ліки, технологічні процеси виготовлення яких постійно вдосконалювались. Фармацевтична технологія пройшла великий і нелегкий шлях розвитку. Історія виготовлення ліків сягає глибокої давнини, про що свідчать пам’ятки, датовані 3500 роком до н.е. Однак як наука фармацевтична технологія сформувалась не так давно. Технологія як наука про способи та методи перероблення сировини виникла з розвитком машинної промисловості, а сформувавшись, швидко перетворилася з прикладної на велику фундаментальну науку, що базується на технології, в якій матеріалізовані знання й виробничий досвід, накопичені в процесі розвитку суспільного виробництва, а також уміння, навички та сукупність машин і механізмів, що використовуються у виробництві ліків. Розвитку технології сприяв інтенсивний розвиток хімії, біології та інших базових наукових напрямків, які безпосередньо впливали на фармацію та, зокрема, на фармацевтичну технологію.

У другій половині ХХ ст. формується новий науково-практичний напрям у фармацевтичній технології, предметом дослідження якого стає вплив низки змінних фармацевтичних і біо­логічних чинників на взаємозв’язок ліків та організму, який отримав назву біофармація. Термін «біофармація» був уведений у 1961 р. головним чином завдяки працям американських учених J. Levi та J. Wagner (США), присвяченим установленню явища терапевтичної не­еквівалентності ліків, які цілком відповідали вимогам фармакопеї та іншим специфікаціям, мали однакові активні компоненти, тотожні фармацевтичні форми, але відрізнялися за методами виготовлення або використаними допоміжними речовинами. Пояснити терапевтичну не­еквівалентність таких ліків було неможливо без використання нової техніки, чутливих біофармацевтичних методів дослідження та формування нового фармацевтичного мислення.

Новий погляд на зазначену проблему був сформульований згодом у вигляді біофармацевтичної концепції, що ґрунтувалася на підставі результатів низки досліджень, які переконливо демонстрували вплив змінних фармацевтичних і біологічних чинників на прояв терапевтичної (лікувальної) ефективності ліків. Згідно з концепцією до змінних фармацевтичних чинників відносять хімічний та фізичний стан активних інгредієнтів, природу та кількість допоміжних речовин, вид фармацевтичної форми та шляхи введення ліків і технологічні операції, які обов’язково враховуються при формуванні складу (етап фармацевтичного розроблення) та виробництві лікарських препаратів. У зв’язку з тим, що на терапевтичну ефективність суттєво впливають змінні біологічні (фізіологічні, біохімічні) чинники, біофармація також приділяє увагу їх вивченню, використовуючи тест біодоступності. Відповідно, маючи такий великий багаж знань можна виготовляти новітні лікарські форми  з урахуванням всіх можливий побічних дій.

Матеріал підготувала

асистентка кафедри фармаціі Марія ВЕЛЯ                                                   

Корисно знати