• Українська
  • English
Вплив радіоактивних елементів на нервову систему
Вплив радіоактивних елементів на нервову систему

Вплив радіоактивних елементів на нервову систему

26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Кожного року ми згадуємо цю трагедію, людей, які ціною власного життя і здоров’я врятували майбутнє покоління.

Не дивлячись на те, що після аварії на ЧАЕС минуло більше 30 років, проблема наслідків техногенної катастрофи не стала менш актуальною, оскільки забруднення радіонуклідами поширилося на десятки тисяч кілометрів.

Внаслідок аварії із зруйнованого реактору в навколишнє середовище потрапила величезна кількість радіоактивних елементів, які стали джерелом всіх типів радіоактивного випромінювання. Зокрема, альфа-частинки, які виникли при розпаді Радію-226 є важкими, отже мають найменшу проникаючу здатність. Бета- частинки (розпад Цезію-137, Стронцію-90, Ітрію-90) можуть потрапляти з їжею всередину організму і негативно впливати на кістки та прилеглі структури. Гамма-випромінювання має найбільшу проникаючу здатність, викликає появу вільних радикалів та руйнування молекул.

Слід відмітити, що вплив іонізуючого випромінювання на живий організм почали досліджувати одразу після відкриття радіоактивності та променів Рентгену.

Після Чорнобильської аварії науковці всього світу активно вивчали вплив опромінення та радіації на різні органи і тканини, перебіг соматичної та неврологічної патології, зокрема, особливості епілептичного синдрому та порушень зі сторони вегетативної нервової системи, кіркової активності та мозкового кровотоку, сенсомоторних та нейроендокринних порушень, цефалічних синдромів та ранніх форм порушення мозкового кровообігу в ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

«Чому ж виникають такі зміни?» – розповідає доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Наталія Васильєва

Різноманітні експериментальні дослідження довели, що опромінення подовжує час виникнення рефлексів, змінює тонус мускулатури, підвищує збудливість кори головного мозку з подальшим пригніченням біоелектричної активності на тривалий термін з нестійкою тенденцією до відновлення.

При цьому значні зміни відбувались саме у тих структурах, які активно функціонували на момент опромінення. На висоті розвитку симптомів променевої хвороби констатуються зміни в чутливих нейронах спино-мозкових гангліїв, рецепторах, симпатичних гангліях. На висоті розвитку променевої хвороби наростає активність лужної фосфатази у шванновських оболонках периферичних нервів, виникає демієлінізація; в клітинах мікроглії виникають дегенеративні зміни; в ядрах варолієва моста, навколо сільвієвого водогону, чотиригорбиковій ділянці, ядрах довгастого мозку тощо виникає вакуолізація нервових клітин, їх хроматоліз. Такі ж зміни фіксуються і в підкіркових гангліях, зоровому горбі, мозочку, але в меншому обсязі. Причиною ураження структур нервової системи є не тільки прямий вплив іонізуючого опромінення, але й циркуляторні розлади, зміни проникності капілярів мозку, формування аутоімунного процесу тощо.

Корисно знати