Інфекційний менінгіт на сьогоднішній день залишається однією з найбільш серйозних та епідеміологічно небезпечних проблем громадського здоров’я в усьому світі, що характеризується високим рівнем смертності та вираженою схильністю до спричинення масштабних епідемій. Захворювання реєструється в будь-якому регіоні світу, а до групи ризику входять люди незалежно від віку та статі, проте найчастіше реєструється у дітей раннього віку та підлітків. На бактеріальний менінгіт щорічно припадає понад 2,5 мільйони нових випадків, при цьому летальність у деяких регіонах сягає до 54%.
Ця небезпечна хвороба зумовлює розвиток цілого ряду тяжких когнітивних і соматичних ускладнень, призводить до довгострокової інвалідизації та суттєво погіршує якість життя в кожної п’ятої людини, яка перехворіла. Найважчим та найнебезпечнішим клінічним станом є менінгококцемія (менінгококовий сепсис), яка розвивається за умови масивного потрапляння інфекції в системний кровотік і супроводжується блискавичним перебігом із критично високим ризиком летальності.
Щороку під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) проводиться Всесвітній день боротьби з менінгітом. Ця ініціатива є ключовою платформою для реалізації Глобальної дорожньої карти «Defeating Meningitis by 2030», яка ставить за мету ліквідацію епідемій бактеріального менінгіту та зниження смертності від вакцинокерованих форм на 70%. Ключивим аспектом є оптимізація лабораторної діагностики, оскільки успішне лікування повністю базується на поєднанні клініко-лабораторних даних та своєчасному визначенні провідного збудника.
Провідні типи збудників диференціюють за їхньою біологічною природою, що визначає подальшу терапевтичну тактику. Найбільш небезпечними є бактерії, що викликають тяжкі форми гнійного менінгіту. Серед бактеріальних збудників у новонароджених дітей переважно домінують стрептококи групи B (Streptococcus agalactiae) та Listeria monocytogenes. У дітей старшого віку та підлітків найчастішою причиною гнійного ураження оболонок виступає Neisseria meningitidis (менінгокок), причому в ролі провідних етіологічних агентів найчастіше виступають серотипи А, В і С. Також важливе місце в структурі бактеріальних менінгітів посідають Streptococcus pneumoniae (пневмокок) та Haemophilus influenzae типу b (гемофільна паличка). Вірусні менінгіти є найчастішою і зазвичай легшою за перебігом формою – їх найчастіше зумовлюють ентеровіруси (зокрема віруси Коксакі та ЕСНО), віруси герпесу, вітряної віспи та вірус епідемічного паротиту. Окрему групу становлять грибкові та паразитарні менінгіти, які є відносно рідкісними у загальній популяції, проте в імуноскомпрометованих осіб (зокрема пацієнтів із ВІЛ/СНІД або після імуносупресивної терапії) менінгіт може бути спричинений практично будь-яким опортуністичним мікроорганізмом, у тому числі дріжджоподібними грибами роду Candida та Cryptococcus neoformans. Одночасно з цим, вірусні, туберкульозні та грибкові (переважно криптококові) менінгіти вимагають кардинально інших терапевтичних підходів, що робить точну етіологічну експрес-діагностику необхідною для запобігання необґрунтованого призначення антибіотиків.
Традиційні культуральні методи (посіви ліквору) поступово втрачають свою актуальність в ургентній практиці, оскільки їхня чутливість стрімко падає після введення першої дози антибіотика. Сучасний стандарт лабораторної діагностики зміщується в бік молекулярно-генетичних та імунохімічних досліджень.
Високу діагностичну цінність у сучасних лабораторіях демонструють системи мультиплексної ПЛР, зокрема діагностичні панелі типу BioFire FilmArray Meningitis/Encephalitis Panel. Вони дозволяють безпосередньо з однієї проби спинномозкової рідини протягом 1–2 годин одночасно верифікувати ДНК чи РНК 14 найважливіших збудників, включаючи ключові бактерії, віруси (ентеровіруси, герпесвіруси) та криптококи.
Для діагностики хронічних, в’ялоперебігаючих або нозокоміальних менінгітів, коли стандартні тести є негативними, застосовують метод Метагеномного секвенування наступного покоління (mNGS). Цей метод базується на тотальному аналізі всього генетичного матеріалу, що дає змогу ідентифікувати атипові бактерії, рідкісні віруси чи мікози з точністю до 99.6%.
У ситуаціях, коли ПЛР-діагностика є недоступною, неоціненну роль відіграють імунохроматографічні експрес-тести (ICT) для визначення капсульних антигенів, зокрема S. pneumoniae. Вони показують високу чутливість та специфічність при аналізі спинномозкової рідини, забезпечуючи лікаря результатом значно швидше, ніж стандартна мікроскопія. Окреме значення мають експрес-тести на криптококовий антиген (CrAg LFA), які є золотим стандартом діагностики мікотичного менінгіту особливо у імуноскомпроментованих пацієнтів.
Своєчасне розпізнавання етіологічного фактора менінгіту на основі сучасних експрес-методів є головною умовою зниження летальності та попередження інвалідизації пацієнтів. Досягнення цілей ВООЗ щодо ліквідації епідемій менінгіту вимагає широкого впровадження цих високоточних технологій у повсякденну клінічну практику.
Матеріал підготувала доцент кафедри мікробіології,
вірусології та імунології Ніна ЯКОВИЧУК
