Однією з найгостріших проблем сучасної глобальної медицини залишаються внутрішньолікарняні інфекції. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), мільйони пацієнтів у всьому світі щороку зазнають інфікування під час отримання медичної допомоги. Найбільш простим, економічно вигідним та науково обґрунтованим методом переривання шляхів передачі патогенів є гігієна рук. Незважаючи на очевидність цього заходу, рівень дотримання правил серед медичного персоналу часто залишається незадовільним і суттєво відрізняється залежно від професійної ланки.
Гігієна рук залишається найбільш ефективним, простим і економічно вигідним заходом попередження інфекціям, пов’язаним із наданням медичної допомоги. Незважаючи на очевидність цього факту, рівень дотримання правил гігієни серед медичних працівників у всьому світі залишається недостатнім. Ситуація ускладнюється тим, що різні ланки медичного персоналу стикаються з різними специфічними бар’єрами. Нормативно-законодавча база України Основним документом, що регламентує засади інфекційного контролю в Україні, є Наказ МОЗ України № 1614 від 03.08.2021 року «Про затвердження Порядку організації профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я…». Цей нормативний акт докорінно змінив підходи до епідеміологічного нагляду. Згідно з Наказом, у кожному закладі охорони здоров’я створюється відділ інфекційного контролю, до прямих обов’язків якого належить регулярний моніторинг дотримання правил гігієни рук шляхом прямого спостереження за методом ВООЗ.
Медичні сестри виконують найбільший обсяг прямих маніпуляцій, пов’язаних із доглядом за пацієнтами, катетеризацією, ін’єкціями та перев’язками. Через високу щільність контактів медична сестра має найвищу частоту показань до гігієни рук за зміну. Основними бар’єрами для них є дефіцит часу та високий ризик виникнення контактних дерматитів через постійний контакт із водою та агресивними дезінфектантами.
Статистика відділів інфекційного контролю показує, що рівень дотримання правил гігієни среди лікарів традиційно є нижчим, ніж у медсестринського персоналу. Правильна хірургічна обробка рук лікарів-хірургів та операційних сестер, хірургічна антисептика рук спрямована на знищення транзиторної мікрофлори та максимальне зниження чисельності постійної мікрофлори шкіри запобігають інфікуванню операційної рани.
Специфіка діяльності персоналу клініко-діагностичних та бактеріологічних лабораторій пов’язана з безперервним контактом із потенційно небезпечним біологічним матеріалом, зокрема кров’ю, мокротинням, сечею, ліквором та гнійним вмістом. Типовим порушенням серед працівників є ілюзія захищеності, яку створює носіння медичних рукавичок. Слід враховувати, що мікропори латексу та нітрилу не є абсолютною перешкодою для вірусних часток. Крім того, зняття засобів індивідуального захисту без подальшої антисептичної обробки загрожує масштабним засіванням шкіри патогенами. З огляду на це, гігієнічна дезінфекція рук залишається критично важливою на всіх робочих етапах. Звісно існує покроковий алгоритм відповідно до сучасних стандартів: попереднє миття, висушування, антисептична обробка, одягання рукавичок.
Однак, часте миття рук водою з милом, регулярне використання спиртових антисептиків та тривале перебування в медичних рукавичках часто призводять до пошкодження природного гідроліпідного бар’єру шкіри. Основними професійними захворюваннями шкіри серед медиків є простий контактний подразнюючий дерматит та алергічний контактний дерматит. Пошкоджена шкіра (із тріщинами, лущенням, еритемою) втрачає свої захисні функції, колонізується патогенною мікрофлорою і не може бути належним чином продезінфікована, що створює пряму загрозу безпеці пацієнтів. Тому для збереження бар’єрної функції шкіри в кожному медичному закладі має бути впроваджена триступенева програма догляду, яка включає захист, очищення та відновлення – використання кремів та емульсій.
Гігієна рук у медичному закладі — це командна відповідальність, яка, проте, має індивідуальні особливості для кожного фахівця. Лікарі, медичні сестри та лаборанти є різними ланками єдиного ланцюга безпеки пацієнта та персоналу. Лише через систематичне навчання, забезпечення якісними засобами дезінфекції та постійний контроль можна знизити рівень внутрішньолікарняних інфекцій. У сучасній практиці чисті руки є не просто правилом гігієни, а критично важливою клінічною процедурою, від якої безпосередньо залежать безпека, здоров’я та життя людей.
Матеріал підготувала доцент кафедри мікробіології,
вірусології та імунології Ніна ЯКОВИЧУК
