Більшість лейоміом матки є симптомними і потребують лікування. Терапія повинна бути індивідуалізованою і залежати від багатьох факторів. Враховуючи що частота розповсюдженості міом сама висока в 40-50 років, коли виникають вікові гормональні зміни в організмі жінки, єтіопатогенетичним лікуванням є все ж-таки гормональна терапія. Оскільки за естрогенною регуляцією рецепторів естрогену та прогестерону під час фолікулінової фази настає прогестерон-індукований мітогенез в лютеїновій фазі, всі гормональні методи лікування спрямовані на регуляцію дії цих статевих гормонів.
Оральні контрацептиви, а саме низькодозовані, використовуються сьогодні при міомі матки з метою зниження менструальних кровотеч та короткочасного запобігання росту міоматозних вузлів.
Прогестогени здійснюють антиовуляторні, антипроліферативні ефекти, що також може бути використано при лікуванні міом, особливо у жінок в перименопаузальному періоді.
Агоністи гонадотропін-рилізінг гормону ефективно зменшують об’єм вузлів протягом 3 місяців терапії, проте їх використання обмежується 6 місяцями, після чого зазвичай відбувається відновлення розмірів міоматозних вузлів.
Агоністи гонадотропін-рилізінг гормону сьогодні частіше застосовуються в передопераційному періоді для зменшення об’єму вузлів та тяжкості анемії, пов’язаної з матковою кровотечею.
Таким чином, гормональна терапія займає одне з ведучих місць у лікуванні міом матки у пацієнток, які хочуть зберегти орган та реалізувати репродуктивну функцію.
Завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ,
д.мед.н., професор Кравченко Олена Вікторівна
