У БДМУ відзначили 140-річчя з дня народження всесвітньовідомого біохіміка Парнаса Якова Оскаровича (Jakub Karol Parnas).
Із цієї нагоди студенти фармацевтичного факультету, зокрема активні члени СНГ кафедри біоорганічої і біологічної хімії та клінічної біохімії провели онлайн-зустріч на якій, разом із куратором заходу доц. І. Яремій обговорили неоціненний внесок професора Якуба Кароля Парнаса у розвиток біохімії.
Я.О. Парнас: професор, дійсний член АН СРСР, академік АМН СРСР, член Львівського наукового товариства, Німецької академії природознавців «Леопольдіна», медичної академії у Парижі, почесний доктор Сорбонського університету й Афінського національного університету. Після закінчення гімназії у Львові він студіював хімію у Берліні, захистив докторат у Мюнхені, проходив стажування у Страсбурзі, Цюриху, Кембриджі, працював у Варшавському та Віденському університетах, завідувач кафедрою у Львові, а також був деканом фармацевтичного факультету Львівського медичного інституту.
Студенти ознайомилися з біографією цього видатного вченого першої половини 20 століття, який народився 16 січня 1884 року в с. Мокряни на Галичині.
Основні наукові праці проф. Я. Парнаса присвячені метаболізму вуглеводів і нуклеотидів, зокрема у м’язах.
У 1935 він відкрив такий процес, як фосфороліз глікогену й описав патологію, яка згодом отримала назву «глікогеноз». Я. Парнас причетний до головного досягнення біохімії першої половини 20 ст. — з’ясування природи та біологічної ролі анаеробного обміну вуглеводів, яке увійшло в історію біохімії як схема Embden, Meyerhof and Parnas (EMP). Учений був одним із науковців, які виявили найважливіші проміжні метаболіти процесів гліколізу та бродіння. Парнас і К. Ф. Корі та Г. Т. Корі дослідили дію глікогенфосфорилази. Я. Парнас та його команда відкрили два із трьох регуляторних ферменти гліколізу.
Саме Якуб Парнас був першим науковцем, який застосував у біохімічних дослідженнях радіоактивні ізотопи. У 1937 році Парнас у співпраці з Інститутом Нільса Бора Копенгагенського університету використав ізотоп фосфору (Р32) у біохімічному дослідженні метаболізму вуглеводів у м’язах in vitro.
Предметом дослідження Парнаса був також обмін нуклеотидів. Учений проводив дослідження обміну похідних пурину й особливостей їхнього метаболізму, зокрема при цукровому діабеті. Він довів існування низки реакцій міжмолекулярного перенесення фосфатних залишків за участю аденілових нуклеотидів, а також встановив, що для АТФ і АДФ у м’язових волокнах, на відміну від аденілової кислоти, не характерне ферментативне дезамінування.
У 1927 Я. Парнас довів, що джерелом амоніаку в м’язах є аденілова кислота. Він розробив мікрометод, який дозволив визначати вміст амоніаку в біологічних тканинах за допомогою апарату, який він сам винайшов.
За сприяння Я. Парнаса у львівський період його життя на кафедрі були створені біохімічна лабораторія та бібліотека. Він був одним із ініціаторів та організаторів створення у Львові фармацевтичного заводу, а так звана біохімічна школа професора Якуба Парнаса стала відомою у всьому світі.
