Приєднуйся

БДМУ в FacebookБДМУ на TwitterБДМУ на YouTube Пдписатись на Новини

Дні народження

1 грудня
Білик І.І.
Бербець А.М.

2 грудня
Звінчук Г.Й.
Куковська І.Л.
Никоряк Ю.В.
Сливка В.І.
Сорохан М.М.

3 грудня
Власик Л.І.
Щербініна С.А.

4 грудня
Баламутова М.І.
Боднарюк Г.П.
Жусова І.В.
Караля Г.С.
Ковтюк Н.І.
Когут С.А.
Плаксивий О.Г.
Плеш І.А.
Тирон Г.В.
Яцко Г.О.

5 грудня
Галушко К.С.
Грачова Т.І.
Шлюсар О.І.
Штефанюк В.І.

6 грудня
Безрук Т.О.
Габор С.Т.
Павлюк М.С.
Яворенко К.Ю.

7 грудня
Дутчак В.Д.
Кривчанська М.І.
Стаднійчук Р.Ф.
Тарнавська С.І.
Фундюр В.Д.
Хомко О.Й.
Шевчук П.П.

8 грудня
Бицко Н.І.
Тюлєнєва О.А.

9 грудня
Гальчук К.Л.
Колюбакіна Л.В.
Рандюк Ю.О.

10 грудня
Вербівська Р.М.
Ортеменка Є.П.
Сандуляк М.Г.

11 грудня
Колоскова Р.П.
Лакомова О.І.
Михайлюк Н.В.

12 грудня
Бойко Ю.І.
Давиденко І.С.
Сопова І.Ю.

13 грудня
Сивокоровська В.О.

14 грудня
Варварич Ю.І.
Чернявська Г.В.

15 грудня
Аністратенко А.В.
Вінклер І.А.

16 грудня
Кравченко О.В.
Краснюк М.І.
Надводна В.К.
Сегедіна М.І.

17 грудня
Лазарюк М.В.
Малишевський І.О.
Окрім І.І.
Скрицька Н.В.

18 грудня
Іванова О.М.
Вівсянник О.Й.
Гайдич Л.І.
Гангал Е.В.
Попович А.І.

ГМО – перспективне досягнення науки чи потенційна небезпека

Середа, 22 травня 2013 16:01

ТЕМА ДИСКУСІЇ. ХХ ст. ознаменувалось визначними досягненнями науково-технічного прогресу, здатними радикально змінити життя людства. Зазвичай, поки чергове досягнення науки є частиною блоку “новітньої інформації”, воно вражає уяву. Але, настає момент, коли недавнє чудо виявляється поруч, стає частиною нашого повсякденного життя, а згодом – серйозною темою для дискусій про потенційні ризики та безпеку використання.

Сьогодні саме біотехнологія стрімко виходить на перший план науково-технічного прогресу. Цьому, з одного боку, сприяє бурхливий розвиток сучасної молекулярної біології та генетики, а з іншого боку – гостра потреба в нових технологіях, здатних поліпшити стан здоров’я людини, а головне – ліквідувати нестачу продовольства, енергії та мінеральних ресурсів. За прогнозами науковців, населення Землі вже до 2025 р. може досягти 8,5 млрд, для чого необхідно подвоїти виробництво харчового білка, збільшити виробництво злаків до 3 млрд тонн на рік. Багато дорослих та дітей у країнах, що розвиваються, могли би вижити, якби краще харчувалися.

Тому, метою створення генетично модифікованих рослин було вирішення проблеми дефіциту харчових ресурсів, зниження собівартості продуктів, створення їжі з новими, корисними властивостями.

ГМО – що це?

ГМО (англ. Genetically modified organisms, GMOs) – організми, генетичний матеріал яких був змінений шляхом, що не відбувається в природних умовах, на відміну від схрещування або природної рекомбінації.

Нині можливе перенесення генів будь-якого організму в клітину реципієнта для одержання рослини або тварини з рекомбінованими генами і відповідно новими властивостями. Рослини і тварини, одержані методами генної інженерії, називаються генетично модифікованими, а продукти їх переробки — трансгенними або генетично модифікованими харчовими продуктами (ГМО).

Трансгенні бактерії використовуються у різних галузях господарської діяльності людини: для клонування генів і виробництва білка, оздоровлення рослин (збільшення морозостійкості, захист від шкідників), у процесах бактеріального синтезу (виробництво фенілаланіну). Швидкими темпами розвивається генетична інженерія тварин. Завдяки цій технології з метою виробництва продуктів медичного призначення створені трансгенні кролики, свині, вівці тощо. Ланцюговим інструментом для генетичних досліджень стали трансгенні миші. Вони дають важливу інформацію при плануванні генної терапії у людини, вивченні моногенних хвороб, злоякісних новоутворень.

Генетично модифіковані продукти

Однак, найбільше занепокоєння як серед вчених, так і серед споживачів викликає безпека споживання ГМ харчових продуктів. Перші трансгенні продукти розробила американська корпорація Monsanto, яка контролює нині 80% світового ринку виробництва ГМО.

У 1987-88 роках були здійснені перші польові випробування трансгенних злаків. Але початком масового виробництва генетично модифікованих продуктів вважають 1994 р., коли в США з’явилися помідори сорту FlavrSavr, у яких було “відключено” ген полігалактуронідази. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються до півроку при температурі 14-16 градусів, не псуються під час перевезення.

У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК сої був введений чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур’янам. Нині у світі розроблено понад 120 видів генетично змінених рослин. Завдяки досягненням генної інженерії з’явилась картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до посухи пшениця, рис із високим вмістом бета-каротину (“Золотий рис”), кава без кофеїну тощо.

Через недостатнє дослідження ГМО, відсутність об’єктивної інформації про можливі наслідки та тиск громадськості, від використання ГМ продукції частково або повністю відмовились понад 130 країн світу, серед них – Австрія, Велика Британія, Німеччина, Польща, Угрщина, Франція, Таїланд тощо.

Основними виробниками ГМ продукції є транснаціональні корпорації, які мають свої представництва в багатьох країнах (Monsanto, AgrEvo, Novartis, DuPont та ін.). Оскільки саме вони спонсорують наукові розробки в галузі генної інженерії, утримують потужні дослідницькі лабораторії, то незалежні дослідження практично не фінансуються. За період з 1995 по 2010 рр. комерційні прибутки від обробітку трансгенних культур зросли більш як у 300 разів. Найбільші площі зайняті під трансгенними культурами в США, Аргентині, Канаді, Китаї. Експерти вважають, що в Україні трансгенним насінням засівають майже 1 млн га щороку. Це понад 50% усієї сої, 15-20% кукурудзи і приблизно 20% картоплі, ріпаку та цукрових буряків.

Дискусійне питання

Питання про перспективу використання генної інженерії при вирощуванні сільськогосподарської сировини продовжує викликати серйозні суперечки серед дослідників і широких верств споживачів. Позитивними аргументами є те, що трансгенні рослини мають вищу врожайність, можуть мати нові корисні властивості, підвищену декоративну і харчову цінність. ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливого клімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників.

З іншого боку – відсутня впевненість у безпечності нових технологій. Адже, якщо нові лікарські препарати проходять тривалі випробування в рамках доказової медицини, перш ніж стати доступними для споживача, то ГМ-продукти потрапили на прилавки без цього попереднього етапу, оскільки для оцінки віддалених наслідків впливу нових речовин на організм, особливо дитячий, потрібні спостереження, як мінімум протягом 50-ти років.

На жаль, спроби людства перемогти природу, крім очікуваних позитивних наслідків мають і непередбачувані наслідки, які часто нівелюють значення перших. Маніпуляції з генами здатні збільшувати вміст природних токсинів у харчових продуктах у сотні разів. Вбудовані гени мають здатність комбінуватися з генами інших вірусів, що веде до появи більш небезпечних вірусів, зростає резистентність до антибіотикотерапії, зростає імовірність мутацій чужорідних генетичних вставок, ризик алергічних реакцій та онкопатології. Внаслідок передавання ГМ рослинами своїх властивостей близьким видам, виникають стійкі до гербіцидів бур’яни.

Вплив ГМ-продуктів на організм

Експериментальні дослідження проведені російськими науковцями на чолі з доктором біологічних наук Іриною Єрмаковою, показали, що у лабораторних тварин, які вживали ГМ сою, мали місце патологічні зміни печінки, нирок, травного тракту, репродуктивних органів, спостерігався високий рівень смертності потомства.

Реакція на ГМ продукти є різною в США та Європі. Більшість споживачів у США позитивно ставиться до генної інженерії. Противники технології рекомбінантної ДНК, яких біля 30% у Європі і 13% у США, вважають що вона є не лише ризикованою, а й морально неприйнятною, а трансгенні продукти називають “їжею Франкенштейна”.

Незважаючи на тривале несприйняття європейською спільнотою продуктів генної інженерії, в Європейському Союзі дозвіл на використання в харчових продуктах отримали компоненти із сортів ГМ сої, кукурудзи та олійних культур. Серед них – олії та сиропи, які містять ГМ- похідний матеріал, а також борошно і крохмаль. Зокрема, трансгенна соя входить до складу майже 60% продуктів, серед яких ковбасні вироби, пельмені, хліб, шоколад, морозиво, дитяче харчування тощо.

Як засвідчили дослідження “Грінпіс”, численні компанії зі світовим іменем використовують ГМ сировину для виготовлення своєї продукції. Серед них – Nestle (шоколад, кавові напої, дитяче харчування), Coca-Cola (газовані напої), Danon (кефір, сир, йогурти, дитяче харчування), McDonald’s (картопля, м’ясо), Similac (дитяче харчування), Cadbury (шоколад, какао) тощо.

Питання біобезпеки на законодавчому рівні

Проблеми забезпечення належного захисту від негативного впливу ГМО, а також їх транскордонного переміщення стали причиною розроблення Картахенського протоколу про біобезпеку в рамках Конвенції з біорізноманітності (1996). У 2002 р. Україна приєдналася до Картахенського протоколу (Закон України від 12.09.2002. р. №153-ІV) і цим засвідчила свою позицію щодо підтримання нею необхідності вжиття скоординованих заходів задля забезпечення належного рівня захисту в галузі безпечного обігу, транскордонних переміщень і використання ГМО, які отримані внаслідок застосування сучасних біотехнологій і можуть несприятливо впливати на збереження біорізноманітності, з урахуванням високих ризиків для здоров’я людини та непередбачуваних наслідків для майбутніх поколінь.

31 травня 2007 року Верховна Рада прийняла Закон №1103-V “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, який регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, постачальниками, розробниками, науковцями і споживачами ГМО з метою гарантування біологічної та генетичної безпеки.

Кабінетом Міністрів України видано Постанову від 1 серпня 2007 року за № 985 “Про питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми”. На виконання Законів України “Про захист прав споживачів” та “Про дитяче харчування” і з метою гармонізації законодавства України з нормами ЄС Кабінет Міністрів постановив: ввезення і реалізація харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми в кількості понад 0,9%, здійснюються за наявності відповідного маркування із зазначенням якісного складу таких продуктів. Забороняється ввезення, виробництво та реалізація харчових продуктів, призначених для дитячого харчування, що містять ГМО.

Порядок етикетування харчових продуктів, які містять ГМО або вироблені з сировини з вмістом ГМО, затверджено постановами Кабінету міністрів, згідно з якими інформація про відсутність ГМО (позначка “Без ГМО”) підлягає перевірці у встановленому Держспоживстандартом порядку. Підтвердженням цього має бути протокол випробувань (або його завірена копія), виданий дослідницькою лабораторією, акредитованою в установленому порядку. Наказом МОЗ України №971 від 09.11.2010 р. затверджено Перелік харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів.

Якісна оцінка генетично-модифікованих організмів

 Сьогодні основна увага приділяється необхідності удосконалення існуючих і розробці нових методів виявлення генетично модифікованих продуктів у натуральних харчових продуктах. Існуючі методи аналізу з використанням полімерно-ланцюгової реакції дозволяють проводити лише якісну оцінку генетично-модифікованих організмів у харчових продуктах. Але при використанні внутрішніх ДНК-стандартів можливе кількісне визначення ГМО.

Знання потенційних ризиків застосування ГМО дасть змогу зменшити їх негативний вплив на людський організм та навколишнє середовище. Тому, сьогодні основні зусилля слід спрямувати на удосконалення існуючих і розробку нових методів виявлення ГМО у харчових продуктах з метою обмеження несанкціонованого поширення та використання в Україні трансгенної харчової продукції.

Навіть творці ГМО не можуть сказати однозначно, корисні чи шкідливі вони. А тому, вирішувати потрібно кожному для себе особисто: їсти їх чи ні. Адже ми – те, що ми їмо!

Матеріал підготувала: Оксана Кушнір, старший викладач кафедри гігієни та екології БДМУ.

Прочитано 5233 разів