Наука про сміх – гелотологія – зародилася у 70-х роках минулого століття в Америці.
Засновник гелотології, Норман Казинс, увійшов в історію як «людина, якій вдалося розсмішити смерть». Він страждав від рідкісної хвороби суглобів. Коли у лікарів опустилися руки, Казинс закрився в кімнаті і годинами дивився комедії. Результат був дивовижним для медиків. Через тиждень у хворого зникли болі, через місяць він почав рухатися, а через два вийшов на роботу. З того часу в США і Європі почали вивчати вплив сміху на здоров’я людини. Гумор у нашому житті так само важливий, як повітря, їжа і вода. Сміх – незамінний помічник в складних ситуаціях. І якщо людина вміє сміятися над собою і може подивитися під іншим кутом на проблеми, вона ніколи не опустить руки, а буде долати труднощі з оптимізмом.
Американський невролог Ульям Фрай розглядав сміх як особливий спосіб дихання, при якому вдих подовжується, а видих, навпаки, вкорочується, але його інтенсивність така, що легені здатні максимально звільнитися від повітря. Окрім цього, процес сміху очищує верхні дихальні шляхи і покращує циркуляцію крові в організмі. Тому «порція сміху» рівносильна прогулянці лісом або кисневому коктейлю. При цьому в організмі відбувається самий справжній біохімічний буревій. Сміх сприяє зниженню рівня гормонів стресу – кортизону, адреналіну і виділенню ендорфінів, які здатні пригнічувати фізичний і душевний біль і викликати задоволення.
Після десятихвилинних веселощів кровоносні судини розширюються, тиск знижується на 10-20 ммрт. ст., зменшується навіть інтенсивність болю (наприклад, при артритах), знижується частота астматичних нападів.
Але і це ще не все. Доведено, що людина, яка сміється, легко вирішує життєві проблеми, відрізняється щедрістю і готовністю прийти на допомогу. А похмурість має наслідком за собою протилежний ефект.
Підраховано, що шестирічна дитина посміхається і сміється близько 300 разів на день, а ось дорослі, нажаль, роблять це значно рідше. Експерти стверджують, що людям життєво необхідні десять хвилин сміху щоденно.
У 70-тих роках 20 століття в університеті Лос-Анджелеса була організована кафедра проблем сміху, яка вивчала питання впливу сміху на здоров’я і використання сміхотерапії для лікування людей.
У теперішній час виділяють три напрямки сміхотерапії:
- Класична сміхотерапія — проведення психологом індивідуальних або групових занять, на яких люди сміються (розповідають анекдоти, курйозні випадки, слухають сміх, дивляться комедії).
- Медична клоунада — вистави медичних працівників перед пацієнтами лікарень.
- Йога сміху, розроблена індійськими медиками, навчає людину сміятися легко і безпосередньо, природно і часто.
Сміхотерапія направлена на повернення природного сміху, який знімає напругу в тілі; тіло поступово звільняється від закрепів і напружень. Коли знімаються м’язові закрепи, з’являється контакт з тілом і вивільнюються витиснені емоції.
На заняттях зі сміхотерапії сміються не над анекдотами і гумористичними історіями, хоча це також непогано. Повертається здатність до природного рефлекторного сміху, який закладений природою і втрачений в процесі нашого дорослішання. Саме він корисний не тільки фізіологічно, але дає найбільш глибокий психотерапевтичний ефект.
Посміхніться ранком своєму відображенню в дзеркалі, посміхайтеся вдень і ввечері знайомим і незнайомим людям — і будьте здоровими як тілом, так і душею!
Сміх — лікувальний засіб, яким людину нагородила сама природа. І ці ліки не мають побічних дій. Сміхотерапія — хороший засіб. Тому смійтеся на здоров’я!
Матеріал підготувала: Карвацька Наталія Семенівна – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет», к.мед.н., лікар – психіатр, психотерапевт, медичний психолог.
