• Українська
  • English
Особливості щеплення осіб, які часто хворіють
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
які часто хворіють

Особливості щеплення осіб, які часто хворіють

ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТИЖНЯ ІМУНІЗАЦІЇ. Імунопрофілактика інфекційних хвороб – один з найефективніших методів боротьби з інфекційними захворюваннями.

Однак, досягнути епідеміологічної безпеки щодо інфекцій, які контролюються засобами специфічної профілактики (вакцинами), можна завдяки високим показникам охоплення населення (не менше 95%) профілактичними щепленнями та наявності адекватної імунної відповіді у 90% вакцинованих. Окрім того, ефективність вакцинації залежить від якості імунобіологічних препаратів, схем імунізації та стану імунної системи організму на момент щеплення. Сьогодні надзвичайно важливим є питання вакцинації осіб, які часто і тривало хворіють (ЧХО). Їх частка в Україні постійно зростає і натепер становить 10-12% усієї кількості населення.

Особи, які часто хворіють – надзвичайно різноманітна група, до якої традиційно відносять дорослих і дітей, які хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції 6 та більше разів на рік або страждають хронічними, часто рецидивуючими хворобами носоглотки, органів дихання і сечостатевої системи.

У всіх цих людей в різному ступені відмічаються ті чи інші порушення функції імунної системи, що і сприяє частому загостренню хронічних хвороб, що, в свою чергу, є основною причиною порушення графіку вакцинації, який регламентується нормативними документами МОЗ України.

Вакцинацію часто хворіючих осіб проводять за календарем профілактичних щеплень з урахуванням індивідуальних особливостей після вжиття загальноприйнятих реабілітаційних заходів. Людям, що часто хворіють перед проведенням щеплень рекомендується здійснювати ретельний аналіз стану здоров’я (вакцинація проводить лише в період ремісії). Особам з обтяженим анамнезом (тяжкі захворювання в минулому), алергічними ускладненнями, незвичайними реакціями на попередні щеплення питання щодо подальшої імунізації слід вирішувати після додаткових спеціальних обстежень з відповідними вакцинальними антигенами. Це дозволить запобігти поствакцинальним реакціям та ускладненням.

 На підставі проведеного аналізу отриманих результатів формулюється висновок. За наявності клінічних проявів (лихоманки/субфебрилітету, загострення хронічної хвороби тощо), змін у в аналізах крові лікар робить відповідний висновок і оголошує його на засіданні територіальної імунологічної комісії, яка фіксує протипоказання. Надалі таким особам профілактичні щеплення рекомендується проводити після курсу лікувально-профілактичних заходів та дозволу імунологічної комісії територіального лікувально-профілактичного закладу.

Загальні способи підвищення ефективності вакцинації у осіб, які часто хворіють

Рекомендовано проводити щеплення після клінічного і лабораторного обстеження, влітку або протягом вересня-жовтня, на початку тижня, в першій половині дня з метою забезпечення медичного поствакцинального спостереження за особами після вакцинації. Дітям не бажано проводити щеплення безпосередньо перед вступом до дитячого дошкільного закладу або школи.

Профілактичні щеплення слід проводити в період ремісії хвороби не раніше ніж за 2 тижні після одужання за умови сприятливої епідеміологічної ситуації на даній території. Особам, які знаходяться в осередках інфекційних хвороб, за необхідності щеплення можна проводити відразу після одужання.

В протиріч поширеній думці про те, що вакцинація може зашкодити людям, які й так часто хворіють, в усьому світі, навпаки, для такої категорії розширюють перелік необхідних щеплень. Зокрема, в Україні в Національному календарі  щеплень існує розділ  «Щеплення за станом здоров’я», до якого включенні щеплення проти грипу, пневмококової інфекції, HIb – інфекції тощо, які  є обов’язковими в медичному супроводі пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжким перебігом інфекції. Такий підхід продиктований результатами аналізу причин захворюваності та смертності серед осіб з хронічним захворюваннями (наприклад пневмонії, викликані пневмококом у хворих на цукровий діабет або гнійний менінгіт у дітей, викликаний гемофільною інфекцією). Що цікаво і знову ж таки не зовсім збігається з «побутовою» думкою – це вакцинація дітей з імунодефіцитами, а вони, як відомо, хворіють  практично безперервно. Так ось, власне правильна вакцинація таких дітей не тільки за Календарем, а й додатковими вакцинами (за виключенням живих) сприяє ремісії або зниженню частоти загострень захворювання.

За для підвищення ефективності вакцинації та збільшення вироблення антитіл слід дотримуватися здорового способу життя (збалансоване харчування, повноцінний сон, фізичні вправи, прогулянки на повітрі, загартовування, позитивні емоції, уникання стресів).

Таким чином, людям, які часто та тривало хворіють, обов’язково  слід проводити щеплення, в тому числі, додатковими вакцинами, але з індивідуальним підходом і лише в період ремісії, після комплексного обстеження    та підготовки щодо проведення профілактичних щеплень.

Підготувала доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ Галина Коваль

Корисно знати