Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) включають спектр запальних хвороб верхніх відділів жіночих статевих шляхів, у тому числі будь-яку комбінацію ендометриту, сальпінгіту, оофориту, тубооваріального абсцесу та тазового перитоніту. Дана патологія посідає провідне місце у структурі гінекологічної захворюваності. Так, за даними ВООЗ, у світі щорічно реєструється близько 448 млн нових випадків ЗЗОМТ, що становить до 60% від загальної кількості гінекологічних захворювань. Запальні захворювання органів малого таза найчастіше спостерігаються у молодих сексуально активних жінок, які мають в анамнезі ураження інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). У довгостроковій перспективі жінки із ЗЗОМТ мають підвищений ризик безпліддя, ектопічної вагітності, рецидиву ЗЗОМТ і хронічного тазового болю.
На сьогодні не існує золотого стандарту для точної діагностики ЗЗОМТ. Причиною запалення слизової оболонки матки, маткових труб, яєчників та ін. зазвичай є висхідне інфікування з ендоцервіксу. Слиз, присутній у цервікальному каналі, зазвичай утворює бар’єр проти висхідних статевих інфекцій, але і за фізіологічних умов мікроорганізми можуть підніматись із нижніх відділів статевих шляхів через шийку матки до ендометрія, маткових труб і черевної порожнини. Чи призведе висхідний шлях потрапляння бактерій до ЗЗОМТ, залежить від кількості мікроорганізмів, їхньої вірулентності та місцевих захисних механізмів.
Хламідії, геніальна мікоплазма та гонококи є найпоширенішими ідентифікованими збудниками (14-35% випадків), проте у літніх жінок вони виявляються рідше. Gardnerella vaginalis, анаероби (включаючи Prevotella, Atopobium і Leptotrichia) та інші мікроорганізми, які зазвичай зустрічаються у піхві, також можуть бути залучені до виникнення ЗЗОМТ.
Процедури, які порушують цервікальний бар’єр, підвищують ризик виникнення ятрогенного ЗЗОМТ. Зокрема, введення внутрішньоматкового контрацептиву (ВМК) підвищує ризик розвитку ЗЗОМТ, але лише протягом 4-6 тижнів після введення.
Серед іще не розглянутих факторів ризику ЗЗОМТ, також слід звертати увагу на фактори, що пов’язані із сексуальною поведінкою (молодий вік, наявність декількох статевих партнерів, нещодавня зміна партнера, перенесені в анамнезі ІПСШ у пацієнтки чи її статевого партнера), переривання вагітності, гістеросальпінгографію, гістероскопію, сонографію з інфузією фізіологічного розчину, екстракорпоральне запліднення.
Серед ознак, що вказують на діагноз ЗЗОМТ найпоширенішими є:
- біль внизу живота, який зазвичай є двостороннім (але може бути одностороннім);
- аномальні виділення з піхви або шийки матки, які часто є гнійними;
- глибока диспареунія;
- аномальна вагінальна кровотеча, включаючи посткоітальну кровотечу, міжменструальну кровотечу або тяжку менструальну кровотечу;
- вторинна дисменорея.
Для лабораторної діагностики ЗЗОМТ використовують бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження, ПЛР, загальний аналіз крові та сечі. Із інструментальних методів найпоширенішими є УЗД органів малого тазу, тоді як МРТ і КТ застосовують рідше.
Лікування ЗЗОМТ призначається відповідно до результатів клініко-лабораторного обстеження, нозологічної форми, тяжкості захворювання, виявлення ІПСШ та включає антибактеріальну, симптоматичну терапію і за показаннями – хірургічне лікування. При виявленні ІПСШ обов’язково пролікувати статевого партнера. Також партнерам слід порадити уникати орального або вагінального статевого контакту, доки вони не завершать курс лікування.
Закликаємо Вас ні в якому разі не займатися самолікуванням!!! При будь-яких підозрах на запальний процес статевих органів слід, в першу чергу, звернутися до гінеколога і чітко дотримуватися його рекомендацій!!!
У повідомленні використані основні положення Клінічної настанови, заснованої на доказах «Запальні захворювання органів малого таза», 2023р.
Матеріал підготувала: доцент закладу вищої освіти кафедри акушерства,
гінекології та перинатології Світлана Ясніковська.
