ЛЕКТОРІЙ “ОБЕРЕЖНО, ГРИП”. Грип – це інфекційне захворювання, що спричиняється вірусами грипу, характеризується дуже високою сприйнятливістю організму людини та викликає епідемії та пандемії.
Збудник грипу характеризується високою вірулентністю та мінливістю від сезону до сезону, що практично унеможливлює пожиттєвий імунітет до нього, як, наприклад, при захворюванні на кір, вітряну віспу, паротит, збудники яких мають сталу структуру, і імунітет до них зберігається впродовж життя.
Імунна відповідь організму на проникнення вірусу грипу супроводжується виходом величезної кількості біологічно активних речовин з прозапальною активністю, однак дія цих речовин, поряд зі знешкодженням вірусу, також спричиняє масивне руйнування тканин власного організму. Власне, таке руйнування імунною системою своїх структур і призводить до дуже частого розвитку ускладнень при грипі.
Ускладнення грипу
Серед різноманітних ускладнень грипу найчастіше спостерігаються вірусні пневмонії, які нерідко призводять до летальних наслідків. Ускладненнями грипу бувають й серцева недостатність, вірусний енцефаліт, менінгіт, ураження печінки, тощо. Тому профілактика грипу є профілактикою не лише хвороби, а й ускладнень.
Ускладнення грипу можуть бути як в практично здорових людей так й у осіб з хронічними хворобами, однак, в останніх наслідки грипу є значно важчими та частіше завершуються фатально – у більшості пацієнтів, що помирають від ускладнень грипу відмічаються ті чи інші хронічні захворювання. Окрім того, часто грип ускладнює й перебіг основного захворювання (або спричиняє нове).
Для людей з хронічними захворюваннями специфічна імунопрофілактика грипу набуває життєвої актуальності.
Однак, для пацієнтів з хронічними захворюваннями така звичайна річ як щеплення поєднана з низкою проблем. Зокрема, щеплення повинно проводитися лише в період ремісії хронічного захворювання, вакцинацію не можна проводити під час та певний період після завершення прийому цілого ряду лікарських засобів, які мають імуносупресивний вплив (глюкокортикостероїдів, цитостатиків), введення імуноглобулінів, антибіотиків (лише для деяких вакцин). Тому за для підвищення ефективності вакцинації та упередження загострення хронічних захворювань розроблено ряд правил для щеплення осіб з хронічними захворюваннями.
Ці правила регламентуються Наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”.
Важливим аспектом для нормального перебігу післявакцинального періоду та попередження реакцій на вакцинацію для людей з хронічними захворюваннями є уникання контактів з хворими людьми, перебування в надто людних місцях за кілька днів до та кілька днів після вакцинації, і, звичайно, здоровий спосіб життя, збалансоване харчування, режим праці та відпочинку.
Вакцинація від грипу проводиться за станом здоров’я
Згідно цього наказу, вакцинацію від грипу проводиться за станом здоров’я, як рекомендовані щеплення та за епідемічними показами. У випадку щеплення людей з хронічними захворюваннями такі щеплення класифікуються як щеплення за станом здоров’я. Щеплення за станом здоров’я є обов’язковими в медичному супроводі пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжким перебігом інфекції.
Вакцинація від грипу проводиться щорічно та дозволена для щеплення дітям з 6 – місячного віку. Показами для щеплення за станом здоров’я є: ВІЛ-інфекція, цукровий діабет, первинні імунодефіцити, хронічні захворювання печінки (у тому числі фіброз та цироз печінки), бронхіальна астма, ураження нирок (хронічна ниркова недостатність або нефротичний синдром), хронічні захворювання легень (уроджені аномалії, набуті хвороби, муковісцидоз), хронічні ураження серцево-судинної системи (уроджені та набуті вади серця, кардіоміопатія), функціональна чи анатомічна аспленія (у тому числі — серпоподібно-клітинна анемія), трансплантація кісткового мозку (щеплення проводиться не раніше ніж через 6 місяців після трансплантації).
Окрему групу становлять пацієнти, що тривало утримують ацетилсаліцилову кислоту, страждають на лімфому, множинну мієлому, лейкемію. В цьому разі щеплення проводиться не раніше ніж через 4 тижні після припинення імуносупресивної терапії (хіміотерапії) та при збільшенні гранулоцитів та лімфоцитів у периферійній крові.
Матеріал підготувала: Галина Коваль, доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології
