ЛЕКТОРІЙ ОБЕРЕЖНО, ГРИП. Грип та інші гострі респіраторні вірусні захворювання – найчастіша патологія, яка трапляється незалежно від віку, місця проживання і соціального статусу людини.
Більше 90 % людей не менше одного разу впродовж року переносять так звану “застуду”. Щорічно на грип та інші ГРВІ хворіє від 9 до 16 млн осіб, що становить 25-30 % від усієї та близько 80-90 % від інфекційної захворюваності в Україні. Поширеність цих хвороб на земній кулі, охоплення епідемічним процесом великої кількості людей, нерідко з тяжкими наслідками, значні економічні збитки зумовлюють актуальність респіраторних інфекцій для людства. Щороку кожен дорослий хворіє 2 рази на грип чи інші ГРВІ, школяр – 3 рази, діти дошкільного віку – 6-10 разів. Постійна циркуляція вірусів серед населення, щорічне сезонне підвищення захворюваності є невід’ємним компонентом існування людини. За даними ВООЗ, щороку на грип та інші ГРВІ хворіють 1,5 млрд людей, тобто щорічно хворіє кожен четвертий житель.
Тому грип та інші ГРВІ, що реєструються в усіх країнах світу, мають важливе медичне, соціальне та економічне значення, справляють негативний вплив на здоров’я населення, викликають небажані медичні, психологічні та соціальні наслідки.
Відомо, що грип та інші ГРВІ впродовж багатьох років залишаються проблемою охорони здоров’я багатьох країн, а економічні збитки, які пов’язані з прямими та непрямими наслідками епідемій грипу та ГРВІ, становлять сотні мільярдів доларів.
Захворювання респіраторного тракту мають найбільшу питому вагу в структурі дитячої захворюваності. До групи високого ризику належать діти грудного віку, в яких дані захворювання стоять на першому місці серед причин дитячої смертності від інфекційних захворювань.
Незважаючи на переважно легкий перебіг, ГРВІ є однією з основних причин дитячої смертності і, за даними світових щорічних оцінок, забирають життя близько 2 млн. дітей, що становить 10-20 % від усіх випадків смертності.
Найбільш частими збудниками ГРВІ у дітей є респіраторно-синцитіальний вірус, аденовіруси, віруси грипу та парагрипу.
За останні роки в лікуванні грипу і інших ГРВІ досягнуто певних успіхів, однак у період епідемічної ситуації в Україні 2009-2013 рр. ці інфекції часто супроводжувалися розвитком негоспітальної пневмонії, яка сягала 20-30 % і призводила до летальних наслідків.
Часті захворювання на грип та інші ГРВІ зазвичай сприяють розвитку і формуванню різноманітних патологічних реакцій і ускладнень з боку дихальних шляхів і всієї системи в цілому (бронхіоліти, пневмонії), а також ЛОР-органів (аденоїдити, тонзиліти, синусити).
Крім того, прослідковується зв’язок між повторними ГРВІ та розвитком хронічної патології серця, легень, нирок, інших внутрішніх органів. ГРВІ відіграють значну роль у виникненні загострень та прогресуванні бронхіальної астми, вони здатні поглиблювати наявні імунологічні порушення і при цьому створювати затяжний або ускладнений перебіг респіраторної інфекції.
В осінньо-весняний період року питома вага грипу та інших ГРВІ збільшується до 40%. Однією з найчастіших причин епідемій та пандемій, що виникають у цей період, є грип.
Незважаючи на інтенсивні профілактичні заходи, захворюваність на грип та інші ГРВІ продовжує зростати. За висновками ВООЗ, вагомими причинами цього можуть бути ріст народжуваності (демографічний вибух) на Планеті та її урбанізація, соціальна та економічна криза в багатьох країнах, міграція населення, що в цілому дезорганізує діяльність державних органів охорони здоров’я.
Природним хазяїном і джерелом інфекції є людина, хвора клінічно вираженими або стертими формами грипу та інших ГРВІ. Передача інфекції відбувається переважно повітряно-краплинним шляхом. Захворювання трапляються у вигляді спорадичних випадків та епідемічних спалахів, а при грипі – у вигляді пандемій.
Етіологічна діагностика грипу та інших ГРВІ часто викликає труднощі, оскільки вони мають подібну клінічну симптоматику. При встановленні етіологічного діагнозу не завжди враховуються клінічні особливості хвороби, ступінь прояву симптомів інтоксикації, катаральні явища, локалізація запального процесу в дихальних шляхах. Часто бувають недоступними методи лабораторної діагностики (вірусологічні, серологічні) як для мешканців села, так і для жителів великого міста. Проте вірний етіологічний діагноз при ГРВІ та грипі в ранньому періоді захворювання дозволяє лікарю обрати правильну тактику щодо лікування хворого, призначити своєчасну адекватну терапію, провести ефективні профілактичні заходи у вогнищі інфекції.
Велика різноманітність збудників, їх швидка мінливість, формування стійкості до лікарських препаратів, складність верифікації та легкість поширення в людській популяції зумовлюють достатньо частий розвиток епідемій та пандемій грипу, інших ГРВІ.
Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частоти респіраторної інфекційно-запальної патології, що може бути зумовлено забрудненням довкілля, нераціональним лікуванням, ростом резистентності мікрофлори, великою кількістю контактів, міграцією населення тощо.
Грип та інші ГРВІ є причиною розвитку багатьох бактеріальних ускладнень – середній отит, синусит, пневмонія тощо. Саме на фоні ГРВІ та грипу в людини найчастіше загострюються хронічні інфекційні процеси і маніфестують системні, алергічні та автоімунні захворювання, а також деякі види злоякісних процесів.
Незважаючи на масові заходи з профілактики грипу та інших ГРВІ, захворюваність на ці інфекції не має тенденції до зниження. А найвища захворюваність на грип та інші ГРВІ спостерігається в дитячому віці.
На сьогодні єдиної медикаментозної корекції грипу та інших ГРВІ немає. Засоби, що використовуються для терапії грипу та інших ГРВІ, дуже різноманітні, вони охоплюють практично всі можливі способи впливу на інфекційний процес, однак часто не дають бажаних результатів, незважаючи на те, що число антивірусних засобів продовжує щорічно поповнюватися новими найменуваннями.
Антибактерійна терапія для лікування грипу та інших ГРВІ не показана! Можливе призначення антибактерійних препаратів тільки в разі приєднання бактерійних ускладнень.
Лікування грипу та інших ГРВІ повинна бути комплексною та підбиратися індивідуально до кожного конкретного випадку лікарем.
Матеріал підготували: професор Василь Москалюк, асистент Мар’яна Бессараб, кафедра інфекційних хвороб та епідеміології
