ФАХІВЦІ БДМУ КОНСУЛЬТУЮТЬ. Однією з так званих “дитячих” інфекцій є скарлатина, хоча останнім часом дане захворювання зустрічається і в дорослих. Проте, на відміну від інших “класичних дитячих інфекцій”, що викликаються відповідними вірусами (кір, краснуха, вітряна віспа), скарлатина викликається бактерією – гемолітичним стрептококом. Проти скарлатини немає профілактичних щеплень, тому її неможливо попередити вакцинацією (як, на приклад, кір чи краснуху). Найчастіше на скарлатину хворіють діти від 2 до 10 років, на першому році життя хвороба зустрічається вкрай рідко. Частішають випадки скарлатини саме в осінньо-весняний період.
Як можна заразитися?
Основним джерелом є хворий на скарлатину та будь-яку іншу форму стрептококової інфекції, що викликається гемолітичним типом стрептокока (ангіна, бешиха, стрептодермія), а також здоровий носій збудника. Бактерія потрапляє в організм дитини повітряно-краплинним шляхом (при кашлі, чханні, розмові), хоча можливе зараження і через продукти харчування, предмети побуту, посуд, брудні іграшки, одяг. Яке все ж таки захворювання розвинеться (скарлатина чи інша стрептококова інфекція) залежить від особливостей взаємодії збудника та організму дитини. Після перенесеної скарлатини залишається стійкий пожиттєвий антитоксичний імунітет, тому, на відміну від ангіни, на скарлатину хворіють, в основному, за життя лише 1 раз.
Які ознаки захворювання?
Хвороба може розпочинатися впродовж 7 днів після контакту із хворим чи носієм стрептокока (так званий. інкубаційний, прихований період). Першими ознаками є раптове підвищення температури тіла, млявість, болі в горлі, зрідка можливі нудота та блювання. Вже через кілька годин з’являється висип – на червонуватій сухій шкірі численні дуже дрібні червоні цятки, більше їх можна побачити у складках шкіри – ліктьових, пахвових, пахвинних згинах.
Характерного вигляду набуває обличчя – яскраво-червоні щоки і блідий без висипу трикутник між носом і верхньою губою. Якщо заглянути в порожнину рота звертає на себе увагу язик: в перші дні висипу він обкладений білим нашаруванням, з 3-4-го дня нашарування очищуються, смакові сосочки на язиці стають виразно рельєфними (нагадують ягоди малини – «малиновий» язик). На піднебінних мигдаликах можна помітити білі нашарування на яскраво-червоному тлі – формується гнійна ангіна, через яку діти відмовляються спочатку від їжі, а у тяжких випадках і від пиття.
Лікування
Запорукою швидкого одужання є своєчасне звернення до лікаря, який визначить доцільне місце лікування (вдома чи в лікарні). До зниження температури слід дотримуватися ліжкового режиму з обережним та поступовим його розширенням. Для контролю температури у дітей забороняється використовувати ацетилсаліцилову кислоту (аспірин), коректний жарознижувальний препарат та його дозу дізнайтеся у фахівця.
Дитині дають побільше теплого пиття (чай з лимоном, фруктові освітлені соки), відпоювати слід часто, проте невеликими порціями. Їжу краще пропонувати рідку або напіврідку, пам’ятаючи про наявність ангіни. Для зменшення болісних відчуттів у горлі, згідно віку Вашої дитини, лікар порекомендує відповідні спреї, пастилки чи полоскання.
Проте основою лікувального процесу при скарлатині є використання антибіотиків: оскільки скарлатина є бактеріальним захворюванням, без даних препаратів у лікуванні недуги не обійтися. Найбільш ефективним є пеніцилін, стрептокок до нього є найбільш чутливим, у більшості випадків покращання після ін’єкцій пеніциліну настає вже на 1-2-у добу. Правильну дозу, кратність, тривалість та шлях введення препарату для Вашої дитини порекомендує фахівець – педіатр чи дитячий інфекціоніст.
На тлі лікування висип та інші симптоми згасають впродовж 3-5 днів, до 7-10-го дня дитина одужує, тоді ж починає лущитися шкіра, що особливо помітно на долонях та підошвах. Однак в даний момент криються найбільші небезпеки: на тлі стрімкого покращання ні в якому разі не можна припиняти антибіотикотерапію (небезпека розвитку ускладнень) та контактувати із здоровими дітьми, зокрема, на дитячому майданчику, у дитсадку, школі (заразність зберігається до 22 дня від початку захворювання).
Чим же небезпечна скарлатина?
При своєчасному та правильному лікуванні антибіотиками скарлатина майже завжди закінчується видужанням, проте без лікування (чи ранньому припиненні) – майже завжди закінчується тяжкими ускладненнями. Після скарлатини у дитини можуть залишитися гнійні отити (запалення середнього вуха), запалення лімфатичних вузлів (гнійний лімфаденіт), стоматит. Проте найбільш тяжчими ускладненнями скарлатини є, насамперед, ревматична лихоманка з ураженням серця і суглобів та ураження нирок (гломерулонефрит), які розпочинаються, здебільшого, приховано, невиразно, через 2-3 тижні після перенесеного захворювання. Саме для раннього виявлення даних пізніх ускладнень скарлатини потрібно рекомендувати перед допуском дитини у колектив (орієнтовно через 20-30 днів після перенесеної скарлатини) обстежити дитину з проведенням ЕКГ та загального аналізу сечі.
Як не захворіти?
Оскільки щеплення проти скарлатини не існує, основним заходом профілактики залишається уникнення контакту з хворими. Якщо не вдалося уникнути захворювання, то хвору дитину обов’язково слід ізолювати на 22 дні, особливо від братів чи сестер, виділивши їй окрему кімнату, окремий посуд, білизну, рушники, іграшки, предмети гігієни. Білизну хворого на скарлатину слід кип’ятити, посуд мити і зберігати окремо, іграшки мити з милом під проточною водою. Особи, що здійснюють догляд за хворою дитиною мають користуватися маскою, щоб не стати носієм стрептокока, поширюючи його для інших здорових дітей. Кімнату, де перебуває хворий, потрібно регулярно (3-4 рази на добу) провітрювати і проводити щоденне вологе прибирання з застосуванням миючих засобів.
Матеріал підготували: завідувач кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, професор Олена Колоскова та асистент кафедри, дитячий інфекціоніст Микола Гарас
