Геній Тараса Шевченка проявився у багатьох сферах – він був видатним поетом, художником, мислителем і борцем за права українського народу. Його «Кобзар» став не просто збіркою поезії, а духовним символом нації, у якому народна мова поєднувалася з високою художньою майстерністю, а в творах звучали теми свободи, соціальної справедливості, національної свідомості.
Шевченко передбачав майбутнє України, її боротьбу за незалежність. Його погляд, пронизаний глибоким болем і невгасним прагненням до справедливості, став символом не лише минулої, а й сучасної боротьби. А геній пророка української нації полягав у здатності не просто відображати реальність, а надихати покоління українців на боротьбу за волю та правду.
Уявімо собі, що Тарас Шевченко, геній української поезії та образотворчого мистецтва, нині серед нас. Його гостре перо, яке колись розрізало кайдани соціальної несправедливості, сьогодні могло б стати символом боротьби за правду у цифровому та глобалізованому світі. Саме це і є основою мого роздуму: якби Шевченко жив у наш час, якою була б його творчість, і який голос він би надавав сучасним подіям?
Шевченківські твори завжди вражали своєю глибиною переживань, любов’ю до рідної землі та непохитною вірою у людську гідність. Сучасний світ, можливо, поставив би перед ним зовсім нові завдання. Проте, основні людські цінності та чесноти – свобода, справедливість, любов до Батьківщини – залишилися б незмінними. Можливо, сучасний Шевченко, володіючи величезним потенціалом слова та образу, виступив би як голос проти сучасних форм гніту: від інформаційних маніпуляцій до зростаючих соціальних нерівностей.
Для багатьох українців поезія Шевченка стала не лише мистецьким надбанням, а справжнім щитом, що оберігав від життєвих негараздів. Якщо б він був на полі бою, його вірші, сповнені болю і надії, перетворилися б на могутній маніфест, який озброював би не залпами гармат, а словесною силою. Саме через слова він міг би донести до кожного солдата розуміння, що боротьба за волю починається з внутрішньої переконаності і єдності духу. Слово в його виконанні ставало б символом опору, що не допускає зневіри навіть у найтемніші години.
У часи, коли суспільство стикається із кризами довіри, політичними та економічними потрясіннями, важливість морального вибору стає як ніколи відчутною. Шевченко завжди боровся з утисками та несправедливістю, і сьогодні його перо було б непохитним.
Уявлення про те, якби Шевченко жив сьогодні, дозволяє нам не лише оцінити велич його таланту, але й замислитися про сучасний стан суспільства і перспективи його розвитку. Творчість Великого Кобзаря завжди була маніфестом волі, незламності та любові до рідної землі. Шевченко, без сумніву, був, є і буде тим самим пробуджувачем свідомості, який продовжує надихати нові покоління на боротьбу за правду та справедливість. У кожному з нас живе частинка тієї жаги до волі, яку він колись передавав своїми словами, і цей внутрішній вогонь залишається актуальним попри всі виклики сучасності.
Автор – студентка ІІІ курсу медичного факультету БДМУ Ірина РОТАР
Науковий керівник – доцентка ЗВО кафедри суспільних наук та українознавства Лариса Шутак
