Майже третину площі Чернівецької області становлять передгірні та гірські території.
У цій частині формує свій басейн річка Прут, беруть початок Черемош, Серет та ін. річки. Катастрофічні паводки 2008 та 2010 років постійно нагадують нам про необхідність дотримання норм екологічної безпеки та природозберігаючих технологій в Буковинських Карпатах. Унаслідок порушення технологій ведення сільського господарства, зокрема лісового господарства, за останні роки в регіоні активізувалися ерозія грунтів та зсувні процеси. Особливий вплив на формування гідрологічної сітки та ґрунтовий покрив мають ліси Карпат. У процесі трелювання деревини з гір гусеничними тракторами зноситься більш ніж 50 % ґрунтового горизонту, прогресує лінійна ерозія, лісові культури, що створюються на такому грунті важко приживаються, мають місце зсуви грунту разом із молодим лісом. Саме тому при заготівлі деревини досить актуальним є впровадження таких технологій, які би зводили до мінімуму пошкодження лісової підстилки, грунту та підросту. Досить ефективним підходом збереження лісових екосистем та господарського використання лісових ресурсів є використання повітряно-канатного трелювання деревини.
У процесі порушення стійкості гірських лісових екосистем мають місце вагомі господарські збитки, порушується ландшафтне та біологічне різноманіття. Серед важливих методів збереження гірських екосистем слід відзначити заповідання територій та створення на них об’єктів природно-заповідного фонду. Так, на території гірської частини Чернівецького області активно функціонують цілий ряд загальнодержавних природозаповідних об’єктів, серед них: Національні природні парки «Вижницький» та «Черемоський», заказники «Зубровиця» та «Чорний Діл» тощо, декілька десятків об’єктів природо заповідного фонду місцевого значення. Рекреаційна зона об’єктів природо заповідного фонду є чудовим місцем відпочинку. Досить відомими в цьому плані є рекреаційні об’єкти НПП «Вижницький» в урочищах «Лужки», «Стебник», «Сухий». Улюбленим місцем відпочинку туристів є «Протяте каміння», «Смугарівські водоспади», «Буковинське око» тощо. Проте надмірне навантаження на дані об’єкти нерідко приводить до засмічення території, забруднення водойм, знищення червонокнижних видів рослин та тварин.
Значною віхою в збереженні гірських екосистем та підтриманні екологічної безпеки Карпатського регіону послужило прийняття в 2003 році з ініціативи України на саміті «Довкілля для Європи» ( Київ, 2003) «Карпатської конвенції». Саме Карпатська конвенція розробила шляхи сталого розвитку гірських територій із врахуванням соціальної, економічної та екологічної складових.
Матеріал підготував: Ю.Г. Масікевич, д.б.н., проф. кафедри гігієни та екології БДМУ.
