• Українська
  • English
Проблеми психічного здоров`я
Проблеми психічного здоров`я

Проблеми психічного здоров`я

Проблеми здоров`я взагалі, а психічного зокрема, є не новими.

В античній філософії часто зустрічається поняття міри, психічної гармонії, життєвої мудрості. Ще Демокріт свого часу говорив про “евтімію”, тобто, про хорошу урівноваженість життя. Епікур – про атараксію (спокійність мудрої людини, яка пізнала закони природи і позбулася страху перед смертю). Вже з тих часів виразно проявлялося реальне, емоційно повне відношення людини до життя, що знайшло своє відображення в подальшому. Відомий мислитель і педагог Ян Амос Каменський, торкаючись галузі, тісно пов`язаної з “психологією здоров`я” в праці “Правила життя”, де пише: “Дотримуйся правил помірності у всьому. Хочеш бути спокійним? – Не розсіюйся на багато речей, не займайся непотрібними справами, не піддавайся гніву. Хочеш бути мудрим? – Не прагни всього, що бачиш, не вір усьому, що чуєш, не говори всього, що знаєш, не роби всього, що вмієш, а лише те, що корисно”. Не роблячи висновків з усіх цих рекомендацій, тим паче можна сказати, що багато з них продиктовані саме турботою про  психічне здоров`я.

До речі, лише в минулому сторіччі, у 1948 року була створена Всесвітня федерація психічного здоров`я, яка накопичує інформацію про стан психічного здоров`я населення різних держав і регіонів, розробляє основи і концепції психічного здоров`я людей оцінює і рекомендує можливості їх здійснення. При цьому, особливу роль приділяють психопрофілактичній роботі серед різних верств населення. З метою покращення профілактичної діяльності, яка спрямована на попередження негативних змін у психіці людини, активної участі в розробці та реалізації психогігієнічних вимог до збереження психічного здоров`я і підвищення рівня пропаганди здорового способу життя необхідне знання  основ психогігієни. Для комплексної профілактики велике значення має саме введення психогігієнічних заходів, спрямованих на попередження нервово-психічних розладів та забезпечення оптимальної психічної діяльності людини.

Поняття “психічна гігієна” виникло в XIX сторіччі. Початок організованого психогігієнічного руху було покладено виступом К. Бірса, який, будучи довготривалим пацієнтом однієї психіатричної лікарні, написав 1908 року книгу “Душа, котра відшукалася знову”, в якій проаналізував недоліки в поведінці і позиції лікарів та інших фахівців у відношенні до хворих. Після цього К. Бірс розгорнув діяльність, спрямовану на покращення умов життя психічних хворих у лікарнях і на зміну підходів та ставлення громадськості до них після виписки з медичних закладів.

Психогігієна – це наука про збереження і зміцнення нервового та психічного здоров`я. Це галузь наукових знань і комплекс практичних заходів, спрямованих на збереження нервового і психічного здоров`я та профілактику нервово-психічних розладів.

Психогігієна є складовою гігієни і необхідним розділом медичної психології. Вона знаходиться на перетині медицини, фізіології, психології, педагогіки і філософії. Вона глибоко пов`язана з медико-біологічними науками, особливо з психотерапією та психопрофілактикою, засоби і методи яких використовуються для психокорекції у здорових людей, попередження нервово-психічних розладів.

У процесі реалізації своїх завдань психогігієна тісно пов`язана з соціально-економічними науками, бо створення сприятливих умов для психічного здоров`я багато в чому залежить від правильного вирішення організаційних питань праці, побуту, відпочинку.

Основні практичні завдання психогігієни:

– охорона психічного здоров`я;

– формування гармонійно розвинутої особистості та здорового способу життя;

– підвищення ефективності розумової праці та творчої активності людей;

До теоретичних та практичних проблем психогігієни можна віднести: особисту психогігієну, психогігієну праці, психогігієну спілкування (колективного життя), психогігієну відпочинку, побуту, вікову та спеціальну психогігієну.

Особиста психогігієна спрямована на вивчення та практичне використання механізмів емоційної (психічної) саморегуляції і передбачає розробку шляхів покращання їх функціонування з метою зміцнення психічного здоров`я, попередження нервово-психічних порушень та підвищення працездатності. В її основу покладені сучасні уявлення про те. Що організм людини – це саморегулююча система, яка функціонує за законом взаємозворотнього зв`язку за допомогою свідомих, довільно керованих механізмів, що оптимізують вищу нервову діяльність.

Особиста психогігієна використовує засоби та методи індивідуальної психогігієни і психорегуляції – аутогенні тренування, психогімнастику обличчя, способи самодопомоги, які застосовуються для попередження негативних наслідків, психотравмуючих чинників та ін. Психогігієнічні засоби використовують для профілактики нервово-психічних і психосоматичних порушень, покращання настрою і розумової працездатності та подолання шкідливих навичок.

Досить значимим є психогігієна праці, трудова діяльність людини. Ця психогігієна вивчає вплив виробничих процесів та умов професійної діяльності на психоемоційну сферу працівників розумової та фізичної праці, виробляє заходи щодо збереження та зміцнення їх психічного здоров`я, підвищенню працездатності і творчої активності. Значення психогігієни за сучасних умов, коли відбуваються досить значні соціально-економічні зміни, важко переоцінити, враховуючи те, що психологічні чинники у всіх сферах життя різко виросли.

Особливо важливу роль слід відводити психогігієні спілкування між людьми. Цей розділ психогігієни, який вивчає шляхи оптимізації міжособових стосунків у процесі ділових і емоційних контактів (в умовах виробництва, в сімейному середовищі, навчальному колективі і т. і.),  повинен відігравати особливо важливу роль в створенні комфортного психологічного клімату, морально-психологічної атмосфери і служити барометром сприятливих міжособових стосунків.

Взаємостосунки в колективі мають важливе значення для ефективності праці та збереження здоров`я. Доведено, що при несприятливому психогігієнічному кліматі продуктивність праці знижується на 15-20%, значно зростає кількість виробничого браку тощо.

Суттєву роль відіграє психологічний клімат для збереження та зміцнення здоров`я людини. Міжособові конфлікти (сімейно-побутові чи виробничі) є основною причиною неврозів та невротичних реакцій. Напружені стосунки нерідко провокують загострення психосоматичних захворювань. Медичні працівники досить часто застосовують у практиці такі вирази, як “стенокардія повторних стосунків”, “стресова виразка” т. і. Незадовільні міжособові стосунки можуть бути причиною алкоголізму, наркоманії, через прагнення людини, як правило, слабовільної, здобути середовище спілкування та набути розкутості в контактах з особами, які використовують допінги для підняття настрою.

Вирішуючи питання забезпечення психічного здоров`я, не можна не враховувати значення психогігієни відпочинку, тобто заходів, спрямованих на прискорення процесів відновлення розумової працездатності, психічних функцій і зміцнення психічного здоров`я у вільний від виконання роботи час (період регламентованих перерв та по закінченні роботи).

У системі психогігієнічних заходів щодо підтримання високої працездатності і попередження перевтоми велике значення має впровадження науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку – розпорядку трудової діяльності, при якій висока продуктивність праці поєднується зі стійкою працездатністю. З цією метою раціонально обладнувати кімнату психологічного розвантаження (удосконалений варіант кімнати відпочинку), в якій створено оптимальні умови для швидкого і ефективного зняття перенавантаження психоемоційної сфери та проведення різних психогігієнічних відновних заходів.

Побут – сфера життя, в якій людина задовольняє притаманні їй матеріальні, духовні, соціальні та інші потреби. Психогігієна побуту – це розділ психогігієни, який вивчає вплив чинників побуту на психіку людини і розробляє заходи щодо їх оптимізації з метою збереження і зміцнення нервового і психічного здоров`я.

До шкідливих впливів, серед яких особлива роль належить чинникам, які негативно впливають на психоемоційну сферу людини слід віднести побутові конфлікти, шкідливі звички, негативні сімейні стосунки, не комфортні побутово-житлові умови та деякі інші. Вирішення проблем оздоровлення побутово-житлових умов, перш за все, пов`язане з реалізацією комплексних державних та регіональних програм щодо збереження та зміцнення здоров`я людей і оптимізацією соціально-економічних умов життя.

Здійснення психологічних заходів з організації праці, стосунків, побуту, неминуче вимагає необхідного обліку вікових особливостей людини та деяких специфічних умов її професійної діяльності. У зв`язку з цим, в теорії і практиці психогігієни останнім часом виділені розділи вікової та спеціальної психогігієни.

Вікова психогігієна розробляє заходи щодо збереження та зміцнення психічного здоров`я людей з урахуванням психофізіологічних особливостей, притаманних різним віковим групам (діти, підлітки, юнаки, особи зрілого, похилого та старого віку).

Специфічні особливості професійної діяльності певних груп населення потребує виділення і такого розділу, як спеціальна психогігієна, яка вивчає та розробляє заходи, метою яких є забезпечення психічного здоров`я осіб, які постійно піддаються впливу підвищених фізичних та психоемоційних навантажень.

Вивчення різних видів професійної діяльності викликало виокремлення таких підрозділів спеціальної психогігієни як: психогігієна художньої творчості, авіаційна, морська, радіаційна, а також спортивна психогігієна різних напрямків, відповідно до завдань, спрямованих на досягнення високих результатів в конкретних умовах і видах спортивної діяльності.

Особливе значення при здійсненні психогігієнічних та психопрофілактичних заходів, спрямованих на оптимізацію психічного стану людини є вивчення методів та засобів психорегуляції, в тому числі й психічної саморегуляції. Остання викликає виникнення спокою, покращує точність дій, знімає психічне навантаження, підвищує самоконтроль і тим самим усуває тривожність, страх, паніку, попереджує втому, марну втрату нервової енергії, підвищує стійкість до стресу.

Разом з тим, виникнення стійких порушень психічної діяльності, поява різних невротичних розладів вимагає широкого спектру психотерапевтичного впливу – використання методів, починаючи від раціональної психотерапії, навіювання бадьорого стану до гіпнозу включно – залежно від ступеню змін в психічній діяльності.

Слід пам’ятати, що лікування невротичних розладів – завдання досить проблематичне. В той же час, дотримання психогігієнічного режиму є надійним засобом їх профілактики.

Принципи психічної гігієни та заходи, які втілюються в цій галузі мають першочергове значення для профілактики психічних захворювань, головним чином, психогенних, реактивних станів та неврозів. В той же час, останнім часом зростає значення психогігієни для запобігання деяких непсихічних захворювань, так званих психосоматичних хвороб.

Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Буковинського державного медичного університету, к.мед.н., лікар-психіатр, психотерапевт, медичний психолог вищої кваліфікаційної категорії Карвацька Наталія Семенівна.

Корисно знати