За словами відомого нейрофізіолога Деніеля Амена,
наш мозок це своєрідний “комп’ютер” нашої душі. Саме від роботи мозку залежить наскільки людина відчуває себе щасливою, ефективною і працездатною. Особливості роботи мозку допомагають (чи заважають) в таких ситуаціях, як сімейне життя, виховання дітей, робота, і навіть власні переживання задоволення чи болю.
Тривожність і депресія, схильність до гніву, важкість зосередитись, дратівливість – це все може бути ознакою відхилень у роботі мозку.
До того, як емоції проявляться у свідомості (на рівні кори головного мозку), інформація від зовнішніх рецепторів обробляється на рівні підкірки, гіпоталамуса, гіпокампу, досягаючи поясної звивини. Система гіпоталамуса і мигдалини забезпечують реакцію організму на рівні найпростіших, базових форм поведінки. Згідно сучасної концепції емоцій, лімбічна система має двобічні зв’язки і з підкірковими структурами, і з різними ділянками кори великих півкуль та виконує роль координатора різних систем мозку, які беруть участь у забезпеченні емоцій. Однією з основних структур лімбічної системи є гіпоталамус. Саме в гіпоталамусі в ссавців виявлені ділянки, умовно названі „центрами насолоди і страждання”. Так, стимуляція задніх відділів гіпоталамусу у кішок і мавп викликає напад люті, а руйнування вентролатерального ядра у щурів і кішок призводить до тривалих періодів агресії.
Важливе значення серед cтруктур лімбічної системи має також мигдалина. Активація мигдалини спостерігається, коли людина чує емоційні звуки, які виражають задоволення, сум, щастя і гнів, при спогадах про емоційно значимі події. Стимуляція мигдалини в експерименті електричним струмом через вживлені електроди викликає мімічну і поведінкову реакції, що створюють враження люті, страху чи тривожності. При пошкодженні правого мигдалеподібного комплексу у людей втрачається здатність співати, передавати мелодійну інформацію чи належним чином виражати відтінки думки через вербальну експресію. Двобічне руйнування мигдалини порушує здатність визначати й ідентифікувати мотиваційне й емоційне значення подій, що відбуваються, розрізняти соціально-емоційні особливості, які зустрічаються в поведінці інших людей, погіршується вибір адекватної поведінки наявному соціальному контексту. Видалення мигдалини з двох боків призводило до змін у поведінці, які трактувалися як „слухняність”, „дружелюбність” і „лагідність”, а також до зникнення страху і підвищення сексуальної активності. Подібний комплекс порушень спостерігається й у хворих з ушкодженням скроневих часток мозку. Він одержав назву за іменем авторів, які його описали – синдром Клювера-Бьюсі.
У формуванні емоцій беруть участь й інші фізіологічні механізми. Через вегетативну й ендокринну системи запускаються зміни з боку внутрішніх органів, що вторинно впливають на стан емоційного фону. Існує виражена залежність між модальністю емоцій і нейрохімічними процесами в мозкових структурах: численні біологічно активні речовини (нейромедіатори) впливають на забарвлення емоцій. Надлишок чи дефіцит багатьох з них викликає почуття страху, агресії, задоволення чи паніки. Той самий медіатор, гормон чи біологічно активна речовина в залежності від конкретних умов і поточного стану організму може викликати різні переживання, хоча імовірність того чи іншого стану, викликаного конкретним нейрохімічним процесом, неоднакова (наприклад, дофамін пов’язується з позитивними емоціями і підвищенням рухової активності, хронічна недостатність норадреналіну, ймовірніше, призводить до депресії, тощо).
Порушення емоцій в клініці локальних уражень головного мозку відомі давно. Емоційні порушення найбільше описані у хворих з ураженням лобових часток мозку і визначаються як „емоційна байдужість”, „ейфорія”, „благодушність” чи навіть „емоційний параліч”, які поєднуються з особистісними змінами у вигляді „некритичності”, „втрати почуття відповідальності”, „порушення системи відносин” тощо. Найбільш виражені емоційно-особистісні зміни виникають при масивному (частіше двобічному) ураженні лобних часток, які супроводжуються грубими змінами поведінки.
Відомий випадок з бухгалтером, описаний професором Дамазіо з Айови. Цей дуже шановний бухгалтер був найстаршою дитиною в своїй сім’ї. Всі його брати брали з нього приклад, він був одружений, мав кількох дітей і керував процвітаючою бухгалтерською конторою. У нього виявили доброякісну пухлину між двома півкулями, – в лобовій частці ближче до низу – яка була видалена. Хірургам довелося видалити більшу частину фронтальної кори з обох боків, і після операції, яка пройшла успішно, він став зовсім іншою людиною. Протягом декількох років він встиг не один раз розлучитися, втратив роботу, вплутався в якісь темні історії разом з сумнівними особистостями, багато грав, пив, загалом, робив багато такого, чого ніколи не робив раніше. Його особистість змінилася.
Вельми цікаво те, що він продовжував спостерігатися в клініці для післяопераційних процедур, і йому давали тести на IQ. Початковий рівень його IQ виявився разюче високим – близько 140, – і залишався після операції на тому ж рівні, хоча його поведінка зовсім змінилося. За результатами IQ він залишився дуже розумною людиною, але за своєю поведінкою був вельми нерозумний, особливо це стосувалося його емоційних оцінок ситуацій і людей.
Останні роки дослідники велику увагу приділяють аналізу емоційних порушень з точки зору міжпівкульної асиметрії мозку. За літературними даними емоційні порушення при ураженні правої півкулі яскравіше виражені, ніж при ураженні лівої півкулі. При ураженні правої півкулі частіше відмічається лабільність емоційних реакцій, нездатність до емоційного контролю. Для таких хворих характерні стани благодушності, веселості, байдужості до оточуючого. У хворих з локальними ураженнями лівої півкулі часто виникають депресивні стани з нападами тривоги, неспокою, страху. При цьому підсилюється інтенсивність негативних емоційних переживань і їх неадекватність. Такі хворі відрізняються загальною загальмованістю, в’ялістю, пасивністю, пригніченістю. Клінічні спостереження за випадками патологічного насильницького плачу і сміху у хворих доводять, що патологічний сміх частіше пов’язаний з правобічним, а патологічний плач – з лівобічним ураженням.
Знак емоцій залежить від співвідношення активності правої і лівої фронтальної кори. Позитивні емоції виникають, коли активність лівих відділів більша в порівнянні з правими. Обов’язковою умовою погіршення настрою є гальмуючий вплив на ліву півкулю, при одночасному полегшенні таламокортикальних систем неушкодженої правої півкулі.
Так, розуміючи взаємозв’язок між нашими емоціями і роботою мозку, сьогодні ми можемо керувати емоціями, не тільки за допомогою медикаментозного впливу, але і багатьох інших механізмів.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Яремчук Оксана Борисівна.
