За даними національного канцер-реєстру,
нині рак молочної залози посідає в Україні перше місце серед онкологічних захворювань жінок.
Кожну годину в Україні від раку молочної залози помирає одна жінка.
У той самий час досвід розвинутих країн світу показує, що сьогодні рак молочної залози можливо ефективно виявляти на ранній стадії, а це означає, є можливість успішно боротись із даною патологією.
Організація заходів, спрямованих на поліпшення профілактики, діагностики та лікування жінок, хворих на рак репродуктивних органів, залишається актуальною проблемою.
Дієвим шляхом поліпшення стану виявлення злоякісних новоутворень молочної залози може стати впровадження ефективних програм скринінгу, профілактики та ранньої діагностики.
Рання діагностика раку молочної залози (РМЗ) можлива за умов виконання програм:
- самообстеження;
- лікарських профілактичних оглядів, спостереження і лікування передпухлинної патології; скринінгових обстежень і мамографічних досліджень.
Етапи організації масового скринінгу пухлин РМЗ можна поділити на:
- збір повної інформації про наявність факторів, які сприяють виникненню РМЗ;
- проведення огляду та пальпації МЗ у жінок з метою попереднього розподілу оглянутих на групи за ступенем ризику для подальшого поглибленого їх обстеження;
- мамографію.
Для правильного планування організаційних заходів з метою активного виявлення хворих на РМЗ необхідне чітке визначення понять «скринінг», «профілактичний огляд», «диспансеризація».
Скринінг (англ. screening у прямому значенні — просіювання) — система організаційних заходів для масового періодичного обстеження здорового населення з метою раннього (доклінічного) виявлення онкологічного захворювання
Скринінгові обстеження МЗ проводять у жінок без наявності симптоматики РМЗ для того, щоб виявити хворобу якомога раніше. Основною метою усіх програм скринінгу є зниження показників смертності за рахунок ранньої діагностики РМЗ.
Профілактичний огляд — активне виявлення хвороби МЗ із обов’язковою участю медичного працівника. Індивідуальний профілактичний огляд проводиться середнім медичним працівником долікарського кабінету, фельдшерсько-акушерського пункту. Мета — виявлення візуальної форми раку. При підозрі на РМЗ хвору направляють до акушера-гінеколога, терапевта, хірурга, мамолога. Цільовий профілактичний огляд здійснюється мамологом з метою виявлення захворювання МЗ. Комплексний профілактичний огляд проводить група лікарів з метою виявлення різних нозологічних форм онкопатології, зокрема РМЗ.
Диспансеризація — періодичний огляд жінок, яких було взято на облік мамологом у зв’язку з високим ризиком розвитку РМЗ, а також тих, які одержали лікування з приводу доброякісних та злоякісних новоутворень МЗ.
У деяких випадках скринінг, профілактичний огляд і диспансеризація можуть поєднуватися або бути етапами діагностичного маршруту хворої. Наприклад, проведення скринінгу → формування «групи ризику» → профілактичний огляд у групі ризику → уточнення діагнозу захворювання МЗ → лікування → диспансеризація.
Програма профілактики та ранньої діагностики РМЗ має два основних напрями: первинна (етіопатогенетична) і вторинна профілактика, яка полягає в діагностиці й лікуванні передракових захворювань. Оскільки етіопатогенез РМЗ остаточно не з’ясований, можливості первинної профілактики РМЗ обмежені. Основні зусилля дослідників у цей час спрямовані на удосконалення системи вторинної профілактики РМЗ.
Профілактичне дослідження пацієнтки має розпочинатися з оцінки ступеня ризику. При цьому слід пам’ятати про те, що приблизно у 75% жінок, у яких вперше встановлено діагноз РМЗ, немає факторів ризику.
Після збору анамнестичних даних стосовно факторів ризику формують групи пацієнток, які підлягають обов’язковому направленню на мамографію.
Найочевиднішим фактором ризику є вік — частота захворюваності на РМЗ підвищується у міру збільшення віку. Сімейний анамнез має містити дані про найближчих родичів (мати, сестра, дочка), в яких був РМЗ, та про вік, у якому вони захворіли. Пацієнтка, у близької родички якої встановлено діагноз перименопаузального РМЗ, має значно вищий ризик (у 4–5 разів) захворіти, ніж інші. Якщо у найближчої родички обстежуваної, наявний рак обох МЗ або вона перенесла РМЗ, ризик для такої жінки може в 8–10 разів перевищувати ризик у загальній популяції. Дуже важливо, щоб лікар дізнався про результати усіх попередніх діагностичних біопсій та виявлені раніше захворювання МЗ. Для жінки, яка хворіла на РМЗ, ризик розвитку нового первинного раку другої залози становить приблизно 0,5–1% на кожен рік її життя, який залишився.
Під час огляду лікар повинен отримати детальну інформацію про перебіг вагітності та пологів у жінки, зокрема про кількість пологів та вік, в якому жінка вперше народила дитину. Жінка, яка не мала дітей, або та, що народила дитину після 30 років, має значно вищий ризик захворіти.
Низький відсоток виявлення пухлин МЗ лікарем при профілактичних оглядах пов’язаний із практичною відсутністю спеціалістів-мамологів, які вміють грамотно оцінювати стан МЗ, проводити відповідне лікування передракових захворювань і спостерігати за пацієнтами з груп ризику.
За своєю природою огляд МЗ, що проводиться різними спеціалістами, суб’єктивний, і тому можливі різні інтерпретації одних і тих же факторів. Зазначимо основні вимоги до проведення фізикального обстеження МЗ та послідовність його елементів:
- огляд слід проводити в спокійній обстановці, яка забезпечує конфіденційність;
- пацієнтку рекомендується оглянути у положенні стоячи і лежачи на спині;
- необхідно записати дані про розміри, локалізацію, мобільність та консистенцію будь-якого пухлиноподібного утворення. Клінічно підозрілим є малорухомі пухлиноподібні утворення, які можуть бути спаяними з навколишніми тканинами. Однак відомо, що клінічні прояви пухлин МЗ надзвичайно варіабельні. Слід також відмітити усі зміни шкірного покриву, такі як втягнення, еритеми чи лущення шкіри соска;
- кожний сосок треба легенько стиснути, щоб дослідити виділення;
- слід оглянути лімфатичні вузли у пахвовій ділянці. Мета їх дослідження — встановлення, чи є вони клінічно негативними (нормальний розмір, м’які, мобільні). Якщо вузли викликали підозру, потрібно оцінити їх консистенцію, визначити, є вони поодинокими чи множинними, рухливими чи фіксованими;
- результати огляду, навіть якщо патології не виявлено, мають бути повністю задокументовані.
Не існує переконливих наукових даних, за якими можна було б точно визначити оптимальний вік для проведення мамографії. Результати наукових досліджень підтверджують доцільність проведення мамографії у жінок у віці 50–70 років. Ведуться дискусії стосовно частоти обстеження жінок у віці ≥75 років. Проведення рутинного мамографічного обстеження жінок, які не досягли 40 років, не має високої результативності.
Відомо, що періодичне скринінгове мамологічне обстеження жінок, які не мають скарг, знижує рівень смертності від РМЗ. Скринінгова мамографія є внеском радіологів у надання повної медичної допомоги пацієнтам.
В медицині існує поняття “онкологічна насторога”, що допомагає виявленню початкових форм рака й проведенню своєчасного лікування захворілих. “Онкологічна насторога” – це насамперед сума конкретних пізнань кожного лікаря з області онкології, знання симптоматики ранніх стадій рака різних локалізацій, ретельне обстеження кожного хворого, підозрілого на рак, своєчасний початок лікування після встановлення діагнозу.
Серед населення поширено чимало пліток про народні засоби лікування рака, про знахарів, що роблять чудодійні зцілення. Важке захворювання, особливо в його невиліковній стадії, породжує у хворого і його родичів прагнення до пошуку таких “цілителів”. Коли є попит, з’являються і пропозиції. У випадках дійсно занедбаних, здавалося б, втрачати вже нічого – знахарі й бабки шкоди не принесуть, насправді ж шкода від них є завжди. Після скороминаючого покращення від психотерапії і знахарського симптоматичного лікування часто настає значне погіршення, тому що в застосовуваних зіллях за всякчас чимало шкідливих домішок (мідний купорос, сулема, аконіт і ін.). Плітки про діючі засоби народної медицини є нерідко причиною занедбаності хвороби. В картотеках онкологічних кабінетів є й такі хворі, які до звернення до лікаря втратили не один місяць на лікування народними засобами з явною шкодою для себе.
Єдиний метод боротьби з раковими захворюваннями – лікування в медичних закладах. Лікування поза медичними установами неперевіреними методами й засобами веде до занедбаності хвороби, неможливості наступного радикального лікування.
Кожна жінка повинна відчувати всю відповідальність за своє здоров’я, своєчасно проходити профілактичні огляди і на довгі роки залишатися привабливою, потрібною для родини – і найголовніше – здоровою!
Матеріал підготувала: М.Д. Гресько – к.мед.н., асистент кафедри акушерства та гінекології.
