Професія “психолог” з’явилася в XX столітті.
Найбільший розвиток професія психолога отримала в США, Великобританії, Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії.
Протягом XX століття в суспільстві поступово формувалося соціальне замовлення на психологічну діяльність, вона соціально визнавалась і, як наслідок, отримувала нормативно-правову основу ( з’являлися юридичні документи, щодо регулювання статусу, змісту і форми діяльності професійного психолога). Поступово формувалася система професійної освіти і підготовки психологів, створювалися професійні суспільства психологів, формулювалися вимоги до професійної кваліфікації та досвіду фахівців-психологів.
Найбільш визнана діяльність практичних психологів у сфері педагогічної, медичної, соціальної, консультаційної психології. Активно розвиваються й інші напрямки практичної психології: економічна, юридична, політична, спортивна, військова.
На сьогодні в Україні професія психолога (професійне свято 23 квітня відзначається з 2004 року) набула особливої привабливості, а психологічні знання викликають стійкий практичний інтерес. Психологи працюють у освітніх та науково-дослідних закладах, у лікарнях та різних соціальних службах, на виробництві, у правоохоронних органах та у службах з подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у сфері реклами та спорту, у засобах масової інформації, професійних громадських організаціях по допомозі учасникам бойових дій у зоні АТО та вимушеним переселенцям.
Основними видами діяльності практичного психолога є: просвітницька та психопрофілактична робота; психологічне консультування; психодіагностика; психокорекція, соціально-психологічна реабілітація.
Психологічне консультування є особливим видом діяльності практичного психолога, головним завданням якого є надання консультативної допомоги з психологічних питань людині, що звернулась. Метою психологічного консультування є допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх відносин з оточуючим світом, оцінці своїх проблем.
Медичні психологи надають рекомендації хворим щодо психологічних можливостей подалання хвороб, роз’яснюють рідним тяжко хворих, як необхідно з ними себе поводити, як створити позитивний психологічний клімат, що сприятиме одужанню пацієнта.
Психодіагностична робота – це один з найскладніших видів діяльності практичного психолога, який потребує спеціальної підготовки та сформованості його діагностичних, прогностичних і організаційних вмінь. Найчастіше психодіагностика виступає одним з етапів у роботі психолога, який організовує свою діяльність на підставі практичного замовлення. Психодіагностика активно використовується у медицині, особливо в психіатричних та неврологічних клініках. Психодіагностичне обстеження є необхідним при проведенні трудової, військово-лікарської та судово-психологічної експертиз. Значне місце воно займає у консультативній діяльності, за його висновками складається програма надання довготривалої консультативної допомоги. Застосовується психодіагностика і при вирішенні проблем, що стосуються трудової діяльності: професійного відбору, організації професійного навчання, професіонального консультування.
Психокорекція – це система заходів, що направлена на виправлення недоліків поведінки людини за допомогою спеціальних методів психологічного впливу. Психокорекція орієнтована на клінічно здорових людей, які мають повсякденні психологічні труднощі, проблеми, скарги, або на людей, які відчувають себе достатньо добре, але прагнуть змінити своє життя чи розвинути особистість. Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки клієнта, розширення діапазону його реагування на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.
Матеріал підготовлено психологами Медико-психологічного центру, викладачами кафедри психології та соціології Вікторією Осипенко та Оксаною Пендерецькою
