• Українська
  • English
Роль сім’ї у профілактиці психічних захворювань
Роль сім’ї у профілактиці психічних захворювань

Роль сім’ї у профілактиці психічних захворювань

На психічний і соматичний стан здоров’я людини значною мірою впливає сім’я,

де протягом усього життя задовольняються важливі потреби кожного її члена. Для збереження здоров’я важливе значення має адекватний вибiр партнера за шлюбом, з яким у подальшому планується народжувати і виховувати дітей.

Для гармонiйного сумiсного життя певну роль набуває схожiсть поглядiв та iнтересiв, культурного та iнтелектуального рiвня, певні комбiнацiї характеру обох. Малоприйнятною є, наприклад, темпераментна вибуховiсть з обох сторiн, тенденцiя до формування паранойяльних рис (недовiрливiсть, пiдозрiлiсть, ревнощi) у обох партнерiв, прагнення до пригнiчення iншого, особливо у комбiнацiї з емоцiйно-вольовою нестiйкiстю та впертiстю. Органiзовуючи сiмейнi стосунки для попередження психологічного дискомфорту, слiд пам’ятати, що кожний член сiм’ї

1. Повинен мати свiй життєвий простiр;

2. Поважати iншого;

3. Впливає на оточуючих i сам пiдпадає пiд їхнїй вплив;

4. Виконує кiлька ролей у сiм’ї (жiнка, мати, бабуся та iн.).

«Шiсть смертних гріхів» можуть звести радiсть спiльного життя нанiвець коли один із партнерів:

1. Чекає вiд свого партнера (жiнки чи чоловiка) забагато щастя, роблячи його вiдповiдальним за власне щастя;

2. Має хибнi уявлення про сексуальнiсть подружжя;

3. Заздрить успiхам партнера;

4. Несерйозно ставиться до його турбот, проблем;

5. Забудькуватiстю та зневажливим ставленням дає зрозумiти партнеровi: «Ти вже небагато для мене важиш»;

6. Дає зрозумiти партнерові : «Ти бiльше мене не приваблюєш».

Успiшними для шлюбу є:

1. Об’єктивне, свiдоме сприйняття рис характеру один одного – як позитивних, так i небажаних;

2. Толерантнiсть до особливостей характеру партнера;

3. Взаємна повага i пiдтримка;

4. Психологiчно рацiональне вирiшення виникаючих конфлiктних ситуацiй, терплячiсть i стриманiсть;

5. Взаємодопомога у домашнiх справах, притягнення членiв родини до вирiшення питань про важливi покупки, мiсце проведення вiдпустки та iн.;

6. Терпіння та повага до iнтересiв, захоплень i знайомих один одного, котрих самi не подiляють;

7. Забезпечення здорового способу життя (без шкiдливих звичок);

8. Виховання у дiтей на власному прикладi скромностi, чесностi, працьовитостi;

9. Повага i прийняття сексуальних потреб i схильностей один одного: сексуальна дисгармонiя, що виникає протягом подружнього життя, зазвичай є наслідком непорозумiння i конфлiктiв психологiчного характеру.

На психічний стан людини особливо несприятливо впливають такі сімейно обумовлені переживання, як глобальна сімейна незадоволеність. Якщо незадоволеність стосунками в сім’ї усвідомлюється, вона обертається на відкриті конфлікти подружжя, взаємну агресію, якщо незадоволеність не усвідомлюється, а подружжя стверджує, що все нормально, пояснюючи негаразди в сім’ї виключно зовнішніми об’єктивними обставинами, це найчастіше призводить до неврозів, депресії, алкоголізму; так звана сімейна тривожність, що виявляється в перебільшених страхах щодо здоров’я, певних особливостях спілкування та поведінки членів сім’ї і переживанні безпорадності, нездатності запобігти несприятливому перебігу подій; почуття провини, пов’язане із сім’єю, коли індивід вважає себе (усвідомлено чи не усвідомлено) винуватцем сімейних негараздів і через характерологічні особливості схильний сприймати поведінку інших членів сім’ї як обвинувальну, хоча насправді це не так;· надмірне нервово-психічне напруження, пов’язане зі значними перешкодами щодо задоволення потреб сім’ї, коли навіть помітні зусилля індивіда не дають бажаних результатів, створюючи внутрішній конфлікт, який особливо загострюється тоді, коли сім’я висуває до цього члена сім’ї суперечливі вимоги і покладає на нього відповідальність за їх дотримання. Наприклад, коли дружина, звинувачуючи чоловіка у небажанні допомогти їй по господарству, водночас гостро критикує будь-які намагання чоловіка їй допомогти.

Сім’ї з несприятливим психологічним кліматом характеризуються насамперед напруженістю і конфліктністю міжособистісних стосунків, коли члени сім’ї негативно ставляться один до одного, коли панують агресивність і жорстокість, алкоголізація та сексуальна деморалізація,  правопорушення. Членам таких сімей властиве почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від перебування в сім’ї. Особливо від цього страждають діти.

З психолого-педагогічного погляду такі сім’ї негативно впливають на становлення особистості дитини. Відомо, що від виховання в певній мірі залежить формування рис майбутнього характеру дитини. Виховання дитини без урахування її індивідуальних особливостей, насильне нав’язування їй такої поведінки, яка не відповідає її потребам, ігнорування її як особистості, часті психотравми, послаблюючі нервову систему, призводять до стійких проявів дратівливості, які вже виходять за рамки норм неадекватної поведінки, закріплюються як патологічні психічні стани – неврози.

Для профілактики психічних розладів велике значення має нормалізація внутрішньосімейних відносин, корекція неправильних методів виховання, усунення надмірно суворих вимог до дитини.

Нервові процеси у дітей (збудження, гальмування) за силою, глибиною неоднакові в різні вікові періоди. Чим менша дитина, тим слабші ці процеси, тим більш слабкі подразники можуть викликати перенапруження та призвести до розвитку невротичних станів.

Помилки, допущені при вихованні дітей, можуть обумовити виникнення у них психічних порушень. Неврівноваженість у взаємовідносинах з дитиною, суворість, змінювана ніжністю, надмірна вимогливість поряд розбещеністю – все це вражає дитячу психіку, створює перенапруження нервових процесів. Часті невротичні реакції є результатом неоднакового відношення до дитини батьків: дуже суворий батько і безмежно ласкава мати. З одного боку, постійні заборони, що ведуть до пригнічення ініціативи дитини, а з іншого – «сліпа» любов, пестощі і попускання в будь-яких примхах, перешкоджають тренуванню і зміцненню волі.

Велику психічну травму наносять дитині сварки і бійки в сім’ї, непорозуміння між батьками.

По-різному сприймають діти народження в сім’ї другої дитини. Якщо до народження братика чи сестрички дитина росла в умовах надмірної уваги батьків, то поява в сім’ї новонародженого викликає тяжкі переживання і роздратування. Виникають ревнощі і часто агресивні реакції у ставленні до новонародженого. У цьому, звичайно, і вина батьків, оскільки турбота про немовля віднімає весь їх час, позбавляючи цим необхідної ласки першу дитину.

Особливо шкідливо впливає на дітей штучне прискорення їх розумового розвитку і мови. До такого прискореного розвитку призводить багато іграшок, книжок, раннє запам’ятовування віршів, розповідь великої кількості казок. Особливо часто таке прискорення розумового розвитку буває у віці 2-4 років, коли діти стикаються з невідомим, дуже багато запитують. Існує термін «інформаційні неврози». Вони розвиваються від перевантаження мозку інформацією, перенапруги основних нервових процесів.

Великий всезростаючий обсяг інформації потребує нових підходів до виховання і навчання дітей. Майже кожен рік у процесі навчання дитини вносяться нові вимоги, які перевантажують індивідуальні можливості дитячої психіки. За даними статистики, кількість інформаційних неврозів з кожним роком збільшується.

Найчастіше перевантаження нервової системи дітей буває в інтелігентних сім’ях, особливо, коли дитина єдина і росте в оточенні декількох дорослих людей.

Несприятливо відображаються на дітях позбавлення дитячого товариства і постійне перебування серед дорослих. У таких випадках у дітей розвивається наслідування поведінки дорослих, надмірна серйозність.

Причиною виникнення невротичних станів у дітей може бути раннє статеве дозрівання. Цьому сприяють занадто часті ласки, надмірно м’яке ліжко, загальне ліжко, переїдання на ніч, умови, які дозволяють спостерігати інтимне життя батьків та ін.

З раннього дитинства з дітьми потрібно розмовляти правильно, не роблячи забави з лепету малюка. Боротися з сором’язливістю, оберігати дитину від глузування товаришів, вселяти впевненість у собі. Не варто забувати, що для дітей старшого віку це тяжке випробування. Вади мови заважають навчанню, іноді навіть стають причиною відставання в розумовому розвитку.

При спілкуванні з дитиною та її навчанні важливо дотримувати необхідного навантаження, щоб не викликати втоми. Усувати втому дитини ліпше природними, а не лікарськими засобами. Якщо сон у дитини за тривалістю нормальний, а рухова активність достатня, то розумова втома швидко проходить, працездатність відновлюється.

У профілактиці психічних порушень неврастенія частіше зустрічається у дітей, де в сім’ях надмірно суворе та вимогливе виховання. Якщо батьки часто самі нервують, плачуть, то і діти переймають цю поведінку. Тому батькам самим потрібно навчитися і навчити своїх дітей при конфліктах, неприємностях штучно створювати спокійну обстановку. Навчити дитину спокійно вирішувати конфліктні ситуації, не травмувати нервову систему ні собі, ні оточуючим – один із основних заходів профілактики неврастенії. Дитина повинна відчувати, що її завжди зрозуміють, прийдуть на допомогу, що її ніколи не покарають, якщо вона й здійснить щось недозволене.

Організація правильного догляду, дотримання раціонального режиму сну, харчування, відпочинку усіх членів сім’ї сприяють підвищенню адаптаційних можливостей дитини і служать ефективним попередженням нервово-психічних порушень.

Необхідно виключати ситуації, які травмують психіку дитини. Батьки  повинні розмовляти з дитиною спокійним тоном, без роздратованості, не застосовувати тілесних покарань. Не можна забувати, що травми бувають не тільки фізичні, але й психологічні  – від грубого слова, несправедливого відношення. І навпаки, спокійне, доброзичливе відношення створює у дитини почуття надійності, захищеності, формує у неї позитивну самооцінку, сприяє гармонійному розвитку особистості.

Попередження психічних порушень повинно включати і психогігієнічні заходи, спрямовані на нормалізацію внутрішньосімейних стосунків, оскільки їх порушення займають одне із основних місць в етіології неврозів дитячого віку. Велике значення має боротьба з алкоголізмом батьків, у сім’ях яких діти найчастіше хворіють неврозами.

Важливу роль відіграє також корекція неправильного виховання дітей у сім’ї, особливо таких видів його, як гіперпротекція, батьківський деспотизм, застосування фізичних покарань, підвищені вимоги або байдуже відношення до дитини. Певне значення в профілактиці невротичних реакцій у дітей раннього віку має недопущення таких виховних помилок, як залякування дитини з метою добитися виконання батьківських вимог, штучна ізоляція дитини від ровесників, ігнорування психологічної підготовки дитини до вступу в дошкільний заклад, школу.

Враховуючи важливу роль в походженні психічних розладів внутрішніх факторів, перш за все особливостей характеру дитини, доцільні заходи з психічного загартовування дітей. До таких заходів відносяться формування активності, ініціативи, навчання самостійному подоланню труднощів (темноти, тимчасової розлуки з батьками, контакт з незнайомими людьми та ін.).

Здоровий психологічний клімат у сім’ї, турбота і повага до кожного її члена, любов і порозуміння дають можливість зберегти і зміцнити здоров’я кожного індивіда, в чому запорука успішності та довголіття.

Матеріал підготувала: Карвацька Н.С. – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет»

Корисно знати