Хронічні запори є великою медико-соціальною проблемою сучасного суспільства
внаслідок широкої розповсюдженості серед дитячого населення (10-25 %), можливості розвитку ускладнень та зниження якості життя. Це визначає необхідність проведення відновного лікування даної категорії пацієнтів.
За даними Міжнародної організації функціональних розладів шлунково-кишкового тракту (International Foundation for Functional Gastrointestinal Disorders), 3-5% звернень до педіатрів зумовлені скаргами на запор.
Хронічні запори спостерігаються у 8,9 % дітей. Майже в 50 % продовжуються в юнацькому та дорослому віці, а в 20 % з них негативно позначаються на якості життя та соціальній адаптації.
Під запором (constipatio, синонім: obstipacia, дослівний переклад – скупчення) розуміють порушення функції кишечника, що проявляється збільшенням інтервалів між дефекаціями порівняно з індивідуальною нормою або систематично недостатнім випорожненням кишечника. Велике значення надається збільшенню інтервалів між дефекаціями. Частота випорожнень залежить від віку дитини, кількості годувань та може бути варіабельною.
Згідно рекомендаціям Американської академії педіатрії, в перші тижні життя частота випорожнень – більше 4 разів на добу, в 4 місяці – 2 рази на добу, старше 4 років – 1 раз на добу. В дитини старше 3 років припускається наявність запорів у випадку, якщо частота дефекацій менше 3 разів на тиждень.
На проведеному у Парижі в 2004 році конценсусі, який був присвячений проблемі запору у дітей, запропоновано використовувати наступні критерії діагностики хронічного запору – виявлення у дитини двох і більше ознак, що зберігаються протягом 8 тижнів:
-частота дефекацій рідше трьох разів на тиждень;
-більше одного епізоду нетримання калу за один тиждень;
-виявлення великого обсягу скупчення калу в прямій кишці при ректальному дослідженні або при пальпації живота;
-велика фекальна маса, яка веде до ускладнення дефекації;
-дефекація, яка супроводжується болем.
Більшість батьків, що зіткнулися з проблемою хронічного запору у дітини звертаються до лікарів, що призначають лікування без відповідного обстеження. Досить часто проведена терапія виявляється неефективною, потребує щоденного вживання препаратів, які негативно впливають на розвиток дитини. В подальшому маленькі пацієнти потрапляють в дитячий хірургічний стаціонар та підлягають складним, довготривалим, а часом і багатоетапним оперативним втручанням, які призводять до інвалідизації. Цьому можна запобігти, якщо знати, що хронічний запор може бути зумовлений механічною перешкодою на шляху проходження калових мас у певних відділах товстої кишки. В такому випадку, необхідним та обов’язковим є звернення до кваліфікованого дитячого хірурга.
При проведенні консультації, дитячий хірург визначає обсяг необхідних обстежень та тактику лікування. Лікування може бути консервативним, оперативним або хірургічним у разі неефективності терапії.
Несвоєчасна діагностика і відсутність раннього цілеспрямованого лікування призводять до незворотних дистрофічних змін у стінці товстої кишки та патологічних порушень в інших органах і системах, появі ускладнень у 30-40 % дітей.
Вважаємо за доцільне, навести певні вади товстої кишки, які можуть призвести до виникнення хронічних запорів у дитини.
Доліхоколон – подовження товстої кишки за рахунок надлишкового росту в довжину поперечної, низхідної і сигмоподібної ободових кишок (клінічно може проявлятися від народження до 18 років). Найбільш часто спостерігається доліхосигма – природжене подовження сигмоподібної ободової кишки.
Колоноптоз – опущення товстої кишки внаслідок вродженої слабкості зв’язкового апарату (клінічно може проявлятися від народження до 18 років).
Хвороба Пайра – одна з форм колоноптозу, яка характеризується опущенням подовженої поперечної ободової кишки з фіксацією її печінкового та селезінкового кутів (або опущеним печінковим кутом) та формуванням перегинів у цих ділянках. Хвороба проявляється хронічними запорами та болем в правій половині живота та в гіпогастрії, носить постійний характер, посилюється у вертикальному положенні, при фізичному навантаженні, після рясного харчування (найбільш часто виявляється у віці від 11 до 18 років, переважно у дівчат).
Хвороба Гірсшпрунга – відсутність нервових закінчень в нижніх відділах товстої кишки, що супроводжується звуженням прямої кишки та розширенням вище розміщених відділів (найбільш часто виявляється у віці від народження до 5 років, переважно у хлопчиків).
Певна категорія батьків не надає належного значення наявності запорів у власних дітей. Це супроводжується тим, що в дитини розгортається синдром ендогенної інтоксикації (коли організм отруюються токсичними речовинами кишкового вмісту, виникають: панкреатит, гепатит, гастроентероколіт, відставання в рості та вазі). В подальшому токсини впливають на тканину головного мозку, зумовлюючи розвиток гіпоксії, що супроводжується погіршенням пам’яті, розумової діяльності, відставанням в навчанні.
Неліковані хронічні запори призводять до виникнення нетримання калу, що зумовлює соціальну дезорієнтацію дитини. Це потребує не тільки хірургічної допомоги але й довготривалої психологічної реабілітації. Окрім того, дитячі хронічні запори викликають ракові захворювання кишечника в людей молодого віку.
В той час, коли наше життя ставить перед нами все нові й нові виклики та потребує від нас значної зайнятості, ми часто забуваємо про здоров’я наших дітей, або відкладаємо вирішення даних питань на потім.
Для запобігання виникнення різноманітних ускладнень при захворюваннях у дітей, які призводять до погіршення якості життя, інвалідизації, а часом і летальності. Для батьків, які турбуються про власних дітей, але не мають часу на індивідуальне відвідування певного спеціаліста, в Буковинському державному медичному університеті відкрита онлайн-поліклініка. При виникненні питань стосовно здоров’я вашої дитини, а зокрема і хронічних запорів, Ви завжди можете отримати безкоштовну кваліфіковану онлайн-консультацію професора дитячого хірурга. Сподіваємося, що це допоможе Вашій дитині бути здоровою та завжди радувати Вас щасливою усмішкою.
Матеріал підготував: Боднар Олег Борисович, д.мед.н., професор, Ватаманеску Лівій Іванович – асистент. Кафедра дитячої хірургії та отоларингології.
