Всесвітньовідомий біохімік Яків Оскарович Парнас був уродженцем Львівщини. Народився Я.О. Парнас 28 (за іншими даними 16) січня 1884 року на Львівщині поблизу Дрогобича, у с. Мокряни Підгаєцького повіту в родині землевласника. Директор інституту біохімії АМН СРСР. Ректор Львівського медінституту.
Основні наукові праці проф. Я. О. Парнаса присвячені обміну вуглеводів і нуклеотидів. Учений досліджував обмін вуглеводів, зокрема у скелетних м’язах і ферментативні процеси, що лежать в основі скорочення скелетних м’язів. Я.О. Парнасу належить відкриття надзвичайно важливого процесу – фосфоролізу глікогену. У 1935 році ним встановлено, що процес «розщеплення» глікогену відбувається за участю фосфатної кислоти з утворенням глюкозо-1-фосфату та з’ясовано фізіологічне й енергетичне значення процесу перетворення глікогену на молочну кислоту. Він виявив і описав патологічний процес, який згодом отримав назву глікогеноз.
Головне досягнення біохімії першої половини XX століття – з’ясування природи і “біологічного сенсу” анаеробного обміну вуглеводів увійшло в історію біохімії під іменами основних його дослідників: Мейергофа, Ембдена і Парнаса та подається у багатьох сучасних біохімічних джерелах літератури як теорія Ембдена-Мейєргофа-Парнаса. Ембден, Мейєргоф і Парнас виявили найважливіші проміжні метаболіти гліколізу та бродіння, а Парнас і Корі – дослідили дію глікогенфосфорилази.
Я.О. Парнас дав теоретичний аналіз механізмів гліколізу й спиртового бродіння, встановив зв’язок між гліколізом та іншими метаболічними перетвореннями у скелетних м’язах. Досліди професора Парнаса охоплюють основні процеси, що відбуваються у м’язах.
– Я звеличник м’язів, – любив жартома говорити про себе вчений.
Я. Парнас вперше у світі застосував у біохімічних дослідженнях радіоактивні ізотопи і сприяв широкому впровадженню радіоізотопних методів дослідження з використанням мічених атомів у галузі біохімії.
Після закінчення Львівської гімназії ім.Станіслава Сташица Яків Парнас (родове прізвище Парнес) студіював хімію в політехніці Берліна-Шарлоттенбурґа, університеті Страсбурга та політехніці Цюріха (1902-1907), докторат склав у Мюнхені (1907). Із 1907 по 1916 Я. Парнас працював на посаді доцента Інституту фізіологічної хімії у Страсбурзі, в період із 1910 по 1911 був співробітником зоологічної комісії у Неаполі, у 1914 р. – став завідувачем біохімічної лабораторії в Кембриджі (Великобританія).
Упродовж 1916-1919 рр. Яків Парнас (поляки називали його Якубом Каролем) мешкав у Варшаві, де організував відділ фізіологічної хімії Варшавського університету.
Після першої світової війни Парнас повернувся до Львова. З 1922 року Яків Оскарович Парнас завідував кафедрою лікарської хімії медичного факультету Львівського університету, а з 1939 по 1941 був директором Інституту біохімії Львівського медичного інституту.
Яків Оскарович довів існування низки реакцій міжмолекулярного перенесення фосфатних залишків за участю аденілових нуклеотидів. Під його керівництвом кафедра активно включилась у вивчення процесів обміну аденілової кислоти в м’язах та її ролі в утворенні аміаку, проводились дослідження обміну похідних пурину й особливостей їх метаболізму при цукровому діабеті. Ним розроблено мікрометод визначення вмісту в біологічних тканинах аміаку за допомогою апарату власної конструкції (апарат Парнаса). Під керівництвом Парнаса вивчено ряд актуальних питань біохімії, зокрема обміну вуглеводів і нуклеотидів. За його сприяння на кафедрі були створені біохімічна лабораторія та бібліотека. „Школа професора Парнаса” стала всесвітньо відомою. Я.О. Парнас був також знаний як визнаний вчитель і керівник багатьох талановитих біохіміків. Про нього згадували як про чудового педагога, який легко знаходив спільну мову зі студентською аудиторією.
У червні 1941 р. Я. Парнаса евакуювали до Уфи (Башкирія), де він працював у системі Академії наук УРСР. У 1943 році він разом із дружиною переїхав до Москви, де з 1943 по 1949 був директором Інституту біологічної і лікарської хімії Медичної академії наук СРСР. Водночас Я.О. Парнас організував лабораторію, в якій керував дослідженням ізотопів.
У галузі біохімії Я.О. Парнас був одним із найкваліфікованіших фахівців: член Львівського наукового товариства, Член Німецької академії природознавців «Леопольдіна», член-кореспондент Польської академії наук, дійсний член Академії наук та Академії медичних наук СРСР, лауреат Сталінської премії I ступеня (1942, за дослідження обміну вуглеводів), член Медичної академії в Парижі, почесний доктор Сорбоннського університету (м. Париж, Франція) і Афінського національного університету (Греція).
Я. Парнас суттєво вплинув на розвиток біохімії в Польщі, СРСР і світі загалом. Як пише історик науки Сімон Шноль «четверги» Парнаса (ініційовані Я. Парнасом наукові семінари) стали «центром біохімічної думки в країні». На них були присутні не тільки москвичі, але й науковці з інших міст. Парнас «вражав усіх своєю ерудицією, широтою та глибиною постановки проблем». Основною подією таких зібрань завжди були доповіді самого Парнаса або його коментарі до доповідей інших науковців.
Я. Парнас – автор близько 170 наукових праць і підручників у галузі біологічної, органічної, фізіологічної й аналітичної хімії, опублікованих англійською, іспанською, німецькою, польською, російською, угорською та французькою мовами.
У січні 1949 р. всесвітньовідомого науковця, хворого на цукровий діабет, було заарештовано за сфабрикованим звинуваченням. За офіційною версією він помер від серцевого нападу під час допиту 29 січня 1949 року.
Документи про місце захоронення тіла академіка Парнаса не збереглися. Нині символічна могила Я.О. Парнаса знаходиться на Повонзковському цвинтарі у Варшаві. У 1954 році Я. О. Парнаса реабілітували.
Із 1962 року Польське біохімічне товариство вручає щорічну нагороду імені Парнаса за краще дослідження в галузі біохімії. В пам’ять про академіка Парнаса починаючи з 1996 року раз на два роки проводяться міжнародні наукові конференції присвячені Я. О. Парнасу, організовані Українським і Польським біохімічними товариствами; з 2011 року до цієї програми приєдналося Ізраїльське товариство біохімії та молекулярної біології.
Матеріал підготувала: доцент кафедри біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії Ірина Яремій
