У сучасній стоматології дуже часто зустрічаються клінічні ситуації, коли традиційні методи ортодонтичного або гнатологічного лікування не дають стабільного результату. Пацієнти скаржаться на біль у скронево-нижньощелепному суглобі (СНЩС), напруження жувальних м’язів, стирання зубів, при цьому одночасно мають порушення постави, біль в спині або дискомфорт у ділянці таза. Це спонукає до ширшого, системного погляду на проблему.
Однією з перспективних є гіпотеза біомеханічної єдності нижньої щелепи та тазового дна, які розглядаються як своєрідні «дзеркальні діафрагми» організму. Такий підхід ґрунтується на уявленні про фасціальні ланцюги – безперервні м’язово-сполучнотканинні структури, що поєднують різні відділи тіла в єдину функціональну систему. Згідно з цією концепцією, нижня щелепа, під’язикова ділянка, шийний відділ хребта, діафрагма та м’язи тазового дна входять до так званого глибокого фронтального ланцюга. Порушення в будь-якій його ланці можуть компенсаторно відображатися в інших сегментах.
У практиці це проявляється двома основними механізмами. Низхідний ланцюг спостерігається, коли порушення прикусу або функції СНЩС призводять до зміни положення голови, розвитку м’язового дисбалансу в шиї та грудному відділі хребта і, зрештою, – до перекосу тазу. Висхідний ланцюг, навпаки, починається з дисфункцій стоп, тазу або тазового дна, що через фасціальні та нейром’язові зв’язки відображається на положенні нижньої щелепи та роботі жувального апарату. Саме тому стоматолог у багатьох випадках стає лікарем першої лінії, до якого пацієнт звертається із «локальними» стоматологічними скаргами, які насправді є частиною системної проблеми. Саме бруксизм, хрускіт у СНЩС, асиметрія обличчя або нестабільність оклюзії можуть бути ранніми маркерами постуральних порушень.
Розуміння цього взаємозв’язку відкриває нові можливості для міждисциплінарної співпраці стоматологів з ортопедами, реабілітологами, подологами та лікарями фізичної терапії. Впровадження такого підходу дозволяє не лише підвищити ефективність лікування, а й запобігти рецидивам, які виникають при лікуванні «ізольованого» симптому без урахування цілісної біомеханіки тіла.
Таким чином, нижня щелепа може розглядатися не лише як елемент жувальної системи, а і як важливий постуральний індикатор загального стану організму, що ще раз підкреслює роль стоматології у сучасній інтегративній медицині.
Бєліков О.Б., Бєлікова Н.І.
