Сон — це фізіологічний стан, що виникає переважно в темний час доби і характеризується гальмуванням активної взаємодії організму з навколишнім середовищем. Ззовні сон проявляється стереотипним положенням тіла, мінімальною руховою активністю, зниженням реакцій на зовнішні стимули, оборотністю і характерними циклічними змінами мозкових функцій. Порушення сну в дитячому віці є досить поширеною проблемою, якій часто не приділяють достатньої уваги.
Розлади сну призводять до хронічного виснаження, зниження працездатності та концентрації уваги, впливають на навчання дитини та процеси запам’ятовування нового матеріалу, можуть бути причиною загострення хронічних захворювання або й виконують роль тригера для розвитку нової патології. Своєчасне виявлення розладів сну та їх лікування дозволяє значно покращити якість життя дитини.
Медичними причинами розладів сну в дітей є порушення здоров’я, які перешкоджають або переривають відновний сон. Будь-яке захворювання може спричинити проблеми зі сном. Тригерами найчастіше виступають кишкові кольки, вушний біль, «болі росту» або травми, які змушують дитину прокидатися повторно протягом ночі й порушують сон.
За даними Міжнародної класифікації порушень сну ІІІ перегляду 2014 року (International Classification for Sleep Disorders 3nd edition – ICSD-3), запропонованою Американською Академією медицини сну виділяють такі типи порушень: інсомнії, парасомнії, розлади, пов`язані із порушенням дихання уві сні, розлади циркадних ритмів сон-неспання, рухові розлади, пов`язані зі сном, гіперсомніїї та інші
За даними лікарів-сомнологів, різні порушення сну виявляються у 10-30 % дітей, а їх поширеність залежить від віку. У дітей, порівняно з дорослими, частіше трапляються парасомніії та первинні інсомнії.
Формування фаз сну відбувається з 6-місячного віку. У дітей віком 4-12 міс найчастішими розладами сну є нездатність самостійного засинання в ліжку та рухові розлади, пов`язані зі сном, такі як качання в ліжку або ритмічні постукування головою в стінку ліжка. Для дітей 3-5 років найбільш вираженими проблемами сну є прокидання серед ночі, нічні жахи, розлади пов`язані із порушенням дихання та нічними апное. У дітей шкільного віку розлади сну проявляються у вигляді бруксизму, енурезу, нічних жахів, обструктивного апное, недостатнього сну та денної сонливості, пробудження серед ночі та сноходіння. Переважними розладами сну в підліків є порушення часу засинання та зменшення тривалості сну, внаслідок нездорових звичок, інсомнія, обструктивні апное, синдром неспокійних ніг та періодичні рухові розлади уві сні, нарколепсія.
Апное уві сні – зупинка дихання тривалістю до 10 сек. Вважається, що синдром обструктивного апное уві сні реєструється у 1-3 % дітей. В нормі у дітей відзначається один епізод апное протягом сну. Для встановлення діагнозу слід виявити не менше 5 епізодів апное за годину. Згідно з рекомендаціями Американської академії педіатрії усі діти із синдромом апное уві сні повинні бути обстежені на наявність хропіння. Пацієнти з групи ризику (немовлята та пацієнти, які мають черепно-лицеві дисморфії, генетичні синдроми, нервово-м’язові розлади, хронічні респіраторні захворювання, центральні синдроми гіповентиляції тощо) повинні постійно перебувати під спостереженням фахівців. Лікування синдрому апное уві сні передбачає лікування причини, що призвела до апное, а саме корекції аномалій структури носоглотки і прикусу, а також створення тривалого позитивного тиску повітря, яке подається через ніс.
Дитячий лунатизм (сомнамбулізм) – це явище, коли дитина під час сну встає, але не усвідомлює своїх дій. Лунатизм найчастіше трапляється у дітей 4-8-річного віку. Більшість дітей, які ходять уві сні, починають робити це через годину або дві після засинання. Випадки лунатизму звичайно тривають від 5 до 15 хв. Така поведінка зазвичай нешкідлива і у більшості дітей зникає з віком. Дитина під час сну може сісти на ліжко або встати і пройти по кімнаті. На запитання батьків може не відповідати або відповідати не по суті. Але може давати правильні відповіді автоматично. Приступ закінчується самостійно. Дитина повертається в ліжко або лягає спати в іншому місці. Вранці про епізод сноходіння згадати не може.
Якщо сноходіння спричиняє дискомфорт, тоді рекомендується скористатись методом так званого пробудження за розкладом. Цей процес включає в себе моніторинг дитини протягом декількох ночей для того, щоб визначити, коли відбувається лунатизм, а потім її будять за 15 хв. до очікуваного сноходіння. Це може допомогти відновити цикли сну дитини та контролювати прояви сноходіння. Сомнамбулізм не потребує лікування лише тоді, коли пацієнту менше 5-6 років, а епізоди «нічного неспання» не загрожують життю. Якщо лунатизм зберігається до шкільного віку, має небезпечний характер або виникає у дорослому віці, варто пройти обстеження та лікування, оскільки такий стан може призвести до нещасного випадку. Крім того, сноходіння та сноговоріння можуть бути симптомом серйозного захворювання.
Для визначення якості сну нині застосовують такі методи:
- щоденник пацієнта, в якому реєструється тривалість сну і частота нічних пробуджень дитини;
- спостереження за дитиною під час сну з використанням запису на відеокамеру;
- полісомнографія, для вивчення параметрів сну, у тому числі функціональних і патологічних його порушень;
- актографія, яка реєструє спонтанну рухову активність під час сну у дітей раннього віку.
Для дітей раннього віку перед сном рекомендовано читання книжки, обійми під спокійну музику, перебування батьків деякий час біля ліжка дитини не піднімаючи ії на руки. Ліжко потрібно використовувати лише для сну, а не для ігор. Не бажаним є перегляд телевізійних передач, використання мобільних телефонів та планшетів за 2-3 години до сну, а також рекомендовано утримуватись від їжі, яка довго перетравлюється. Найкращими умовами для сну дитини є темна, тиха, прохолодна кімната, але, якщо дитина боїться темряви, можливо ввімкнути маленьку нічну лампу або залишити двері кімнати дещо відкритими.
Підготувала: асистент кафедри педіатрії та медичної генетики,
к.мед.н., Хлуновська Людмила Юріївна
