14 листопада відзначають Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом, започаткований у 1991 році Міжнародною діабетичною федерацією та Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Дата приурочена до дня народження Фредеріка Бантинга – одного з відкривачів інсуліну. Понад століття потому дослідження діабету продовжують змінювати клінічну практику.
Міжнародна кампанія 2026 року зосереджена на ранній діагностиці та зниженні ризику захворювання. Її зміст безпосередньо стосується щоденних рішень лікаря: коли призначити обстеження, як уточнити тип діабету та розпочати лікування до появи ускладнень.
Рання діагностика і віддалений прогноз
За оцінками 11-го видання IDF Diabetes Atlas, у 2024 році діабет мали 589 мільйонів дорослих віком 20–79 років; до 2050 року їхня кількість може зрости до 853 мільйонів. Приблизно 252 мільйони, або 43%, не знали про захворювання. Діабет 2-го типу може роками перебігати без характерних симптомів, тому його виявлення потребує оцінки ризику та лабораторного скринінгу.
Оновлені Стандарти Американської діабетичної асоціації 2026 року передбачають скринінг дорослих із 35 років, а за надмірної маси тіла або ожиріння та додаткових чинників ризику – раніше. Використовують глюкозу плазми натще, HbA1c або пероральний глюкозотолерантний тест. За відсутності однозначної гіперглікемії діагноз потребує другого патологічного результату.
Значення раннього лікування підтверджує феномен «метаболічної пам’яті». У DCCT/EDIC при діабеті 1-го типу та подальшому спостереженні UKPDS при діабеті 2-го типу переваги початкового інтенсивного контролю глікемії зберігалися після зближення показників HbA1c між групами. Це обґрунтовує своєчасне досягнення індивідуальних глікемічних цілей з урахуванням безпеки лікування.
Різні механізми гіперглікемії
При діабеті 2-го типу інсулінорезистентність поєднується з недостатньою секрецією інсуліну бета-клітинами. Генетична схильність, надлишок жирової тканини, фізична неактивність, хронічне запалення та метаболічний стрес впливають на ці процеси. Зводити причину захворювання до споживання солодощів неправильно.
Автоімунний діабет зумовлений імунним ушкодженням бета-клітин і може дебютувати в будь-якому віці. За повільного зниження секреції інсуліну доросла людина певний час може не потребувати інсулінотерапії, а перебіг нагадуватиме діабет 2-го типу. Цей варіант відомий як латентний автоімунний діабет дорослих – LADA, який у класифікації ADA належить до діабету 1-го типу.
Термін «латентний» описує повільне наростання інсулінової недостатності, а не відсутність порушень вуглеводного обміну. Невмотивоване схуднення, супутня автоімунна патологія або швидка втрата ефективності початкового лікування є підставами уточнити діагноз. Надмірна маса тіла не виключає автоімунного процесу. Для диференційної діагностики визначають острівцеві автоантитіла, передусім до глутаматдекарбоксилази – GAD. С-пептид допомагає оцінити збережену секрецію інсуліну; його інтерпретують з урахуванням одночасного рівня глюкози та клінічної ситуації.
На кафедрі клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинського державного медичного університету останніми роками вивчають клініко-імунологічні та молекулярно-генетичні особливості латентних форм автоімунного діабету. Практична мета цих досліджень – удосконалення раннього розпізнавання LADA та персоналізація лікування з урахуванням збереженої функції бета-клітин. Цей напрям показує, як знання імунології та патофізіології допомагають обґрунтувати клінічне рішення.
Захист серця і нирок як мета лікування
Поряд із досягненням індивідуальної цілі HbA1c сучасне лікування враховує серцево-судинний і нирковий ризик, масу тіла та небезпеку гіпоглікемії. Такий підхід відображено в оновленому консенсусі ADA та Європейської асоціації з вивчення діабету 2026 року.
Метформін зберігає важливу роль завдяки ефективності, низькому власному ризику гіпоглікемії та доступності. За серцевої недостатності, хронічної хвороби нирок або атеросклеротичного серцево-судинного захворювання перевагу надають препаратам із доведеною користю для відповідного стану, з урахуванням показань і незалежно від досягнення цільового HbA1c.
Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу – іНЗКТГ-2 – зменшують реабсорбцію глюкози та натрію в нирках; препарати з відповідною доказовою базою знижують ризик госпіталізації через серцеву недостатність і сповільнюють прогресування хронічної хвороби нирок. Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 посилюють глюкозозалежну секрецію інсуліну та впливають на апетит і масу тіла. Окремі представники мають доведені серцево-судинні й ниркові переваги. Подвійні агоністи рецепторів глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду та ГПП-1 розширюють можливості корекції глікемії й маси тіла. Очікувані ефекти оцінюють за доказами для конкретного препарату.
Комплексна допомога також передбачає контроль тиску й ліпідів, припинення куріння, оцінку функції нирок, виявлення ретинопатії та ураження стоп.
Можливості технологій і значення навчання
Однаковий HbA1c може приховувати різні добові коливання глікемії. Безперервний моніторинг глюкози в міжклітинній рідині дає змогу оцінити час у цільовому діапазоні та виявити епізоди гіпоглікемії. У системах автоматизованого введення інсуліну алгоритм використовує дані сенсора для корекції його подачі через помпу.
Такі технології вже застосовують у практиці, але більшість гібридних систем потребує участі користувача. Інсулін залишається життєво необхідним при вираженій інсуліновій недостатності; при діабеті 2-го типу його призначають за клінічними показаннями, зокрема при вираженій гіперглікемії та ознаках катаболізму. Навчання самоконтролю, розпізнаванню гіпоглікемії та діям під час супутньої хвороби залишається необхідною умовою безпечної інсулінотерапії.
Доказова профілактика
У дослідженні Diabetes Prevention Program інтенсивна зміна способу життя знизила частоту розвитку діабету 2-го типу на 58% порівняно з плацебо за середнього спостереження 2,8 року. Учасники мали високий ризик захворювання й отримували регулярну підтримку щодо харчування, фізичної активності та зниження маси тіла.
Виявлення предіабету дає змогу своєчасно запропонувати таке втручання: показники глікемії вже перевищують нормальні значення, але ще не досягають критеріїв діабету. Для людей із надмірною масою тіла або ожирінням і високим ризиком діабету ADA рекомендує стійке зниження маси тіла щонайменше на 5–7% та не менш ніж 150 хвилин фізичної активності помірної інтенсивності на тиждень. План адаптують до стану здоров’я та можливостей людини.
Перспективи впливу на перебіг захворювання
Розпізнавання автоімунного діабету до клінічного дебюту створює можливості для раннього втручання. У США теплізумаб – гуманізоване моноклональне антитіло до CD3, яке модулює Т-клітинну імунну відповідь, – схвалений для відтермінування переходу діабету 1-го типу зі стадії 2 у клінічну стадію 3. Його застосовують у визначених пацієнтів за конкретними імунологічними й метаболічними критеріями.
Клітинна терапія також має перші клінічні результати. У дослідженні острівцевих клітин, отриманих зі стовбурових клітин, 10 із 12 учасників, які отримали повну дозу й мали щонайменше рік спостереження, не потребували інсулінотерапії на 365-й день. Усі отримували імуносупресивне лікування; мала вибірка й невизначеність тривалих результатів обмежують висновки.
Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом є нагодою обговорити, як наукові досягнення змінюють підготовку лікаря та клінічну допомогу. Своєчасна діагностика й обґрунтоване лікування вже сьогодні дають змогу поліпшувати прогноз і зберігати якість життя.
Наталія ПАШКОВСЬКА
Віталій МАСЛЯНКО
