Проблема токсікоманії серед дітей і підлітків як особливого виду хімічної залежності залишається важливою стратегією суспільства щодо подолання даного виду залежності.
Токсікоманія серед дітей та підлітків — це форма залежності, що передбачає вживання речовин побутового призначення (клей, ацетон, бензин, аерозолі тощо), здатних викликати інтоксикацію через інгаляційний шлях. Найчастіше токсікоманія виникає в дитячому та молодшому підлітковому віці як доступна альтернатива наркотикам. Попри уявну «безпечність», токсичні речовини мають виражену нейротоксичну дію та можуть призводити до незворотних уражень мозку.
Епідеміологія та особливості вживання
- Найчастіше токсікоманія виникає у віці 9–14 років.
- Хлопчики переважають за частотою вживання.
- Вживання інгалянтів найчастіше відбувається в компаніях однолітків, у дворах, закинутих будівлях, шкільних туалетах.
- Речовини: клей «Момент», аерозолі, розчинники, освітлювальний газ тощо.
Психологічні чинники:
- недостатній рівень емоційної регуляції;
- тривожність, імпульсивність, агресивність;
- низька самооцінка, фрустровані потреби у визнанні.
Соціальні чинники:
- батьківська байдужість або жорстоке поводження;
- знецінення дитини в родині або школі;
- відсутність безпечного дозвілля, позитивних рольових моделей.
Економічні та культурні:
- легка доступність речовин у побуті;
- необізнаність батьків про ознаки токсікоманії;
- субкультура вживання серед однолітків.
Клінічна картина:
Інтоксикація:
- ейфорія, психомоторне збудження;
- втрата координації, дезорієнтація;
- слухові/зорові псевдогалюцинації;
- подальша апатія, сонливість, нудота.
Хронічне вживання:
- когнітивні порушення: пам’ять, увага, інтелект знижуються;
- зміни особистості — емоційна тупість, агресивність;
- симптоми енцефалопатії — млявість, дизартрія, тремор;
- соматичні наслідки: гепатотоксичність, ураження нирок, аритмії.
Психіатричні ускладнення:
- Індуковані психози (зорові/слухові галюцинації, маячення).
- Депресивні розлади — часто у фазі абстиненції.
- Тривожно-фобічні розлади — як супутня патологія.
- Особистісні зміни — атрофія критичності, зниження мотивації.
- У тяжких випадках — органічний психосиндром, схожий на деменцію.
Проблема діагностики токсікоманії полягає у:
- відсутності специфічних біомаркерів у сечі/крові;
- короткому періоді напіввиведення речовин;
- соціальній стигмі, що змушує дітей приховувати вживання;
- низькій поінформованості педагогів і батьків.
Оцінка базується на клінічному інтерв’ю, спостереженні, даних від родини та школи.
Первинна профілактика:
- психоосвітні програми у школі;
- розвиток навичок відмови, емоційної грамотності;
- створення альтернатив вуличному дозвіллю (гуртки, спортивні секції);
- робота з батьками (консультації, тренінги, родинна психотерапія).
Вторинна профілактика та втручання:
- психіатричний огляд із визначенням стадії залежності;
- індивідуальна психотерапія (КПТ, поведінкова терапія);
- робота з ко-залежною сім’єю;
- групові програми ресоціалізації;
- медичне лікування у разі психозів або абстиненції (анксолітики, нейропротектори, ноотропи, симптоматичні препарати).
Токсікоманія в дитячому та підлітковому віці — це не лише адиктивна поведінка, а й прояв соціальної вразливості, психологічної занедбаності та деструктивного середовища. Вчасна діагностика, психокорекція й системна профілактика можуть зменшити ризики розвитку хронічної залежності та запобігти важким неврологічним і психіатричним ускладненням.
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
