Коли ми купуємо йогурт, воду, сир чи готовий салат, то зазвичай у першу чергу звертаємо увагу на термін придатності, склад і ціну, але рідко замислюємося про ще один важливий фактор — пакувальний матеріал, який безпосередньо контактує з їжею.
Від пакувального матеріалу значною мірою залежить якість і безпека продовольчих товарів, оскільки упаковка захищає продукт від проникнення мікроорганізмів, впливу світла, повітря і псування в цілому. Проте, як свідчать сучасні наукові дослідження, інколи вона може бути джерелом токсичних хімічних речовин у нашому раціоні.
Основними гігієнічними вимогами до пакувального матеріалу харчової продукції є його безпечність для організму (відсутність у ньому шкідливих речовин, які можуть мігрувати у харчовий продукт) та екологічна безпека (мінімальні ризики для довкілля при їх виробництві, використанні та утилізації).
Найменш токсичними та найбільш безпечними для довкілля є папір, картон та рослинний пергамент, виготовлений з чистої целюлози. Скло вважають найкращим пакувальним матеріалом для напоїв, однак недоліком склотари є слабка механічна міцність та тривалий термін розкладання в природі (біля 1000 років), хоча з іншого боку, скляну тару можна використовувати кілька разів, перш ніж вона дійде до переробки. Металева тара дає можливість значно подовжити термін зберігання продуктів та безпечно перевозити їх на далекі відстані, однак металеві банки можуть бути покриті внутрішніми полімерними лаками, що містять бісфенольні сполуки. У такому випадку саме внутрішнє покриття, а не метал, є потенційним джерелом токсичного впливу. Час розкладання металевої тари залежить від умов навколишнього середовища (вологість, ґрунт) та її складу, зокрема залізні консервні бляшанки розкладаються у природному середовищі від 10 до 50 років, тоді як алюмінієві можуть зберігатися у довкіллі значно довше — від 80 до 500 років.
Найбільш поширеними пакувальними матеріалами є полімери, завдяки своїй дешевизні, легкості та хорошим бар’єрним властивостям. Однак вони можуть містити мономери, стабілізатори, пластифікатори, антиоксиданти та барвники, які здатні мігрувати в харчові продукти при нагріванні чи механічному впливі. Зокрема, бісфенол A (BPA), фталати, пер- та поліфторалкільні сполуки (PFAS) впливають на гормональну систему як ендокринні дизраптори і становлять ризики для репродуктивного та метаболічного здоров’я. З часом полімери старіють, зазнають деструкції впливом чинників навколишнього середовища (температури, кисню, ультрафіолету), що веде до погіршення їх властивостей (підвищуються жорсткість і крихкість, знижується еластичність і механічна міцність). Полімерні пакувальні матеріали розкладаються у природному середовищі від 100 до 1000 років, залежно від типу пластику, умов (сонце, волога) та щільності, зокрема, поліетиленові пакети розкладаються близько 200-400 років, а пластикові пляшки до 500 років, створюючи довгострокову екологічну загрозу внаслідок утворення мікропластику.
Дослідження останніх років зосереджуються на нових матеріалах — біорозкладних пластиках, крохмальних плівках та інших інноваційних рішеннях, що можуть зменшити ризики міграції шкідливих речовин і бути більш екологічними.
Як зменшити ризики потрапляння в організм токсичних речовин з пакувальних матеріалів?
- Читайте маркування: звертайте увагу на позначку «для контакту з харчовими продуктами», «BPA-free», допустимість нагрівання, код полімеру (1, 2, 4, 5 — відносно безпечніші для побуту).
- Віддавайте перевагу паперовій або скляній тарі.
- За можливості обирайте просту однокомпонентну упаковку, оскільки металізовані плівки, каширований пергамент, пакування з бар’єрними покриттями складніше переробляються та можуть містити технологічні залишки.
- Не розігрівайте їжу в одноразових контейнерах, пакетах чи плівці.
- Для мікрохвильової печі використовуйте скляний або керамічний посуд.
- Не заморожуйте їжу у тонких пакетах, використовуйте скляні ємності або спеціальні контейнери для морозильної камери.
- Обмежуйте контакт гарячої та жирної їжі з пластиком.
- Не залишайте воду довго у пластикових пляшках на сонці.
- Зменшуйте споживання запакованих ультраперероблених продуктів, частіше купуйте свіжі продукти без надлишкової упаковки.
- Не використовуйте пошкоджений пластик, оскільки подряпини та тріщини збільшують міграцію хімічних речовин і мікропластику у харчові продукти.
Пам’ятайте: раціональний вибір упаковки та підвищення санітарної грамотності — це простий спосіб зменшити потенційні ризики для здоров’я та довкілля.
Підготувала – доцент кафедри гігієни та екології БДМУ Оксана Кушнір
