Межовий розлад особистості — це не «складний характер» і не свідомий вибір людини. Це психічний розлад, за якого особливо складно регулювати сильні емоції, зберігати стабільне відчуття себе та почуватися безпечно у близьких стосунках. Симптоми можуть бути дуже виснажливими, але сучасні методи корекції та терапії допомагають значно покращити стан і якість життя.
Що це за розлад?
Межовий розлад особистості пов’язаний зі стійкими труднощами у регуляції емоцій, самооцінці, поведінці та взаєминах з іншими людьми. Прояви відрізняються від людини до людини: не всі симптоми виникають одночасно і не всі мають однакову інтенсивність.
Як він може проявлятися?
Людина може дуже гостро переживати відкидання або можливу втрату близьких стосунків, швидко переходити від сильного захоплення іншою людиною до розчарування, відчувати нестійкість власного образу «я», різкі зміни емоцій, внутрішню порожнечу або сильний гнів. У частини людей виникають імпульсивні вчинки, самоушкодження, суїцидальні думки чи поведінка. Під час сильного стресу можливі короткочасне відчуття відстороненості від себе чи реальності або підозріливість.
Чому він виникає?
Однієї причини межового розладу особистості не існує. Наукові дані вказують на поєднання біологічних, психічних та соціальних факторів. Негативний або травматичний досвід у дитинстві може підвищувати ризик, але він не є обов’язковою умовою і сам по собі не означає, що у людини сформується цей розлад.
Як встановлюють діагноз?
Діагноз не можна встановити за одним симптомом, тестом із соцмереж або окремим епізодом емоційної нестабільності. Лікар-психіатр оцінює тривалий характер труднощів, їхній вплив на повсякденне життя та стосунки, а також виключає інші можливі пояснення симптомів.
Чи можна його корешувати?
Так. Основою корекції є психотерапія, спрямована на основні прояви розладу. Доказову базу мають кілька психотерапевтичних підходів, зокрема діалектично-поведінкова терапія, схема-терапія та інші спеціалізовані методи. Терапія допомагає краще розпізнавати й регулювати емоції, зменшувати імпульсивність і самоушкоджувальну поведінку, будувати стабільніші стосунки та покращувати повсякденне функціонування.
А як щодо ліків?
Ліки не є основним методом лікування межового розладу особистості. Їх можуть призначати як додаткову допомогу для окремих симптомів або супутніх станів, наприклад депресії чи тривожного розладу. Таке лікування має підбирати лікар-психіатр з урахуванням конкретної клінічної ситуації.
Чи може стан покращитися?
Так. Межовий розлад особистості піддається корекції, і в багатьох людей із часом симптоми стають менш вираженими, а здатність навчатися, працювати та підтримувати стосунки покращується. Важливими є професійна допомога, послідовність терапії та індивідуально підібраний план психосоціальної підтримки.
Що важливо пам’ятати?
Сильні емоції, страх втрати стосунків чи імпульсивність самі по собі ще не означають межовий розлад особистості. Діагноз має встановлювати лікар-психіатр після повної клінічної оцінки. Якщо виникають думки про самоушкодження або суїцид, потрібна невідкладна професійна допомога.
Якщо Ви помічаєте у себе подібні труднощі або вагаєтеся, чи варто звертатися по допомогу, доцільно проконсультуватися з лікарем-психіатром або іншим кваліфікованим фахівцем у сфері психічного здоров’я.
Матеріал підготував:
лікар-психіатр, PhD, асистент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка Богдан Сумарюк
