Відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я щорічно на початку лютого проводяться заходи з нагоди Всесвітнього дня боротьби з онкологічними захворюваннями, мета яких – привернути увагу населення до проблеми злоякісних новоутворень та запобігати їх виникненням.
Одним із найбільш частих проявів онкопатології в Україні є рак шкіри, частота виявлення якого у населення віком від 50 до 70 років у середньому складає 40 випадків на 100 тис. населення, а у віці 70 і більше років – 180 і більше випадків на 100 тис. населення. Важливо відзначити, що розвитку раку шкіри часто передує поява на шкірі передракових захворювань (преканкрозів), тому знання таких проявів, їх своєчасне виявлення та правильне ведення чи лікування має важливе значення в плані запобігати переродженню їх в злоякісні пухлини шкіри.
Що відомо про причини появи на шкірі передракових захворювань?
Згідно з сучасними даними, розвиток передракових захворювань шкіри відбувається внаслідок несприятливого впливу зовнішніх факторів (тривале перебування на сонці, часте відвідування солярію, вплив іонізованого випромінювання, контакт із хімічними канцерогенними речовинами та ін.), а також за участі внутрішніх сприятливих механізмів (генетичні фактори; наявність папіломавірусної інфекції, імунодефіцитних станів, обмінних порушень тощо).
Класифікація передракових захворювань шкіри
Залежно від прогнозу передракові захворювання шкіри поділяють на: облігатні, які обов’язково перероджуються у рак через певний проміжок часу (хвороба Боуена, меланоз Дюбрея, хвороба Педжета, еритроплазія Кейра та ін.), та факультативні – їх переродження в рак можливе й буває часто, однак не є обов’язковим (кератоакантома, шкірний ріг, кератоз актинічний та ін.).
Якими є прояви найбільш частих передракових захворювань шкіри?
Хвороба Боуена – виникає переважно у людей старшого віку, частіше – у жінок; може локалізуватися на будь-якій ділянці шкіри, однак частіше розвивається на тулубі. Захворювання проявляється у вигляді одиничних помірно запальних вогнищ ураження шкіри неправильної форми з чіткими межами, на поверхні яких є серозно-кров’янисті кірочки, лусочки, рогові нашарування (рис. 1). Після зняття кірок чи лусок видно помірно вологу поверхню, яка при травмуванні легко кровоточить. Вогнище ураження без лікування існує роками, дуже повільно збільшується у розмірах. У випадку постійного тертя, травмування, застосування неадекватної подразнюючої зовнішньої терапії, самолікування тощо можливе злоякісне переродження хвороби Боуена у рак, що проявляється ущільненням і розпадом вогнища з утворенням болючих ран, виразок.
Рис. 1. Хвороба Боуена
Меланоз Дюбрея (синонім – злоякісне лентиго) – це передракове захворювання, яке може трансформуватися у найбільш злоякісну пухлину шкіри – меланому. Частіше виникає у людей похилого віку, переважно на відкритих ділянках шкіри обличчя і шиї, зрідка – на інших ділянках шкіри. Меланоз Дюбрея починається з маленької коричневої плями, яка повільно збільшується у розмірах до 6 см і більше, її поверхня стає нерівною, шороховатою. Характерною особливістю є нерівномірне забарвлення плям – від світло-коричневого до синювато-чорного кольору (рис. 2). При злоякісній трансформації відзначається підсилення пігментації, потовщення і розпад вогнища з утворенням болючих і кровоточивих виразок.
Рис. 2. Меланоз Дюбрея
Хвороба Педжета проявляється ураженням протоків молочної залози або протоків апокринних потових залоз. Частіше уражаються молочні залози у жінок (мамарна форма), рідше – пахові і підпахвинні складки, статеві органи у чоловіків та жінок (екстрамамарна форма). При хворобі Педжета в ділянці ореола і соска молочної залози або в ділянках апокринних потових залоз з’являються помірно запальні вогнища з чіткими межами і фестончастими обрисами, на поверхні яких періодично виникає мокріння з кірочками і лусочками, шкіра у ділянці ураження дещо потовщена (рис. 3). Пацієнтів турбує помірний свербіж, іноді біль. При мамарній формі хвороби грудний сосок поступово сплющується і втягується всередину. У випадку трансформації вогнищ у рак під грудним соском чи під екстрамамарними вогнищами з’являються ділянки потовщення з наступним їх розпадом.
Рис. 3. Хвороба Педжета
Еритроплазія Кейра найчастіше розвивається на голівці статевого члена, однак може виникнути в ділянці вульви та на слизових оболонках порожнини рота. Еритроплазія Кейра – це одне або декілька вогнищ яскраво-червоного кольору з блискучою вологою поверхнею, які мають чіткі межі та фестончасті обриси (рис. 4). Суб’єктивно вогнища ураження зазвичай пацієнтів не турбують. У випадку переродження у рак шкіра у вогнищі ураження потовщується, з’являються ознаки розпаду з утворенням болючих виразок із кров’янистими кірками.
Кератоакантома зазвичай виникає на відкритих ділянках шкіри, частіше – на обличчі. Кератоакантома починається з невеликого щільного утворення рожево-червоного кольору, яке поступово збільшується у розмірах і набуває вигляду припіднятого над шкірою вузла з характерним западінням у центрі, заповненим роговими масами, які легко відокремлюються (рис. 5). Кератоакантома зрідка може самостійно розсмоктуватися, однак можлива її трансформація у рак, тоді пухлина збільшується у розмірах, розпадається, кровоточить.
Рис. 5. Кератоакантома
Шкірний ріг – це новоутворення у вигляді зроговілої пухлини, яка росте у довжину і підвищується над поверхнею шкіри. Шкірний ріг може виникнути на відкритих ділянках тіла або в місцях постійного тертя чи подразнення шкіри. Розрізняють первинний (справжній) шкірний ріг, який з’являється на незміненій шкірі, і вторинний, який виникає на тлі хронічних захворювань шкіри (сонячний кератоз, туберкульоз шкіри, червоний вовчак та ін.). Характерним є повільний ріст утворення у довжину, при цьому діаметр основи практично не змінюється (рис. 6). При переродженні у рак основа утворення потовщується, з’являються ознаки розпаду з болючими виразками.
Рис. 6. Шкірний ріг
Актинічний (сонячний) кератоз виникає частіше в людей похилого віку з блідою шкірою чи у блондинів. Типова локалізація захворювання – відкриті ділянки тіла, які піддаються впливу сонячного випромінювання (обличчя, спина, руки, волосиста частина голови у чоловіків, що лисіють тощо). Актинічний (сонячний) кератоз проявляється дрібними округлими чи овальними плямами червоного або коричневого забарвлення, поверхня яких вкрита лусочками, через що має шороховатий чи навіть бородавчастий вигляд (рис. 7). У випадку злоякісної трансформації в ділянці висипки з’являється різке почервоніння, набряк і потовщення з подальшим розпадом і утворенням виразок із кров’янистими кірками.
Рис. 7. Актинічний (сонячний) кератоз
Принципи діагностики, лікування та запобігання злоякісному переродженню передракових захворювань шкіри
При появі на шкірі будь-яких змін чи новоутворень – у жодному разі не можна займатися самолікуванням, що може зумовити їх злоякісне переродження, а слід негайно звернутися до сімейного лікаря, який надалі спрямує пацієнта до лікаря-дерматолога чи лікаря-онколога, які з метою уточнення діагнозу призначать додаткові методи обстеження. У разі підтвердження діагнозу передракового захворювання шкіри відповідно до конкретного діагнозу визначається тактика ведення пацієнта – консервативне спостереження чи лікування (хірургічне чи радіохвильове видалення утворень, електрокоагуляція, кріодеструкція, лазеродеструкція тощо).
Для запобігання розвитку передракових захворювань шкіри та їх злоякісного переродження важливе значення мають:
- уникнення надмірного впливу ультрафіолетового опромінення, у тому числі – штучного в солярії, особливо людям зі світлим кольором шкіри і схильністю до швидкої засмаги;
- запобігання контакту з шкірою хімічних речовин (мінеральні масла, похідні дьогтю, різні види палива і продукти їх переробки тощо);
- своєчасна діагностика та лікування захворювань внутрішніх органів, санація вогнищ хронічної інфекції, корекція імудефіцитних станів тощо;
- рання діагностика передракових уражень шкіри, раціональне їх лікування чи консервативне спостереження у дерматолога та онколога;
- санітарно-просвітницька робота серед населення з метою ознайомлення з клінічними проявами передракових захворювань шкіри, а у випадку їх появи – недопустимості самолікування та необхідності своєчасного звернення до сімейного лікаря, який спрямує пацієнта до інших фахівців для подальшого обстеження та лікування.
Матеріал підготували:
Ольга ДЕНИСЕНКО – завідувач кафедри дерматовенерології БДМУ, професор;
Олександра ШУЛЕНІНА – асистент кафедри дерматовенерології БДМУ, кандидат медичних наук.
