Що таке мікропластик?
Це дрібні тверді частинки синтетичних полімерів розміром менше 5 міліметрів. Вони можуть вироблятися у мікророзмірі для певних технологічних цілей (первинний мікропластик), так і утворюватися внаслідок руйнування та зношування більших пластикових виробів (вторинний мікропластик).
Які основні джерела мікропластику в довкіллі?
Джерелами потрапляння вторинного мікропластику в навколишнє середовище є переважно деструкція пластикових відходів на сміттєзвалищах під дією фотоокислення та термічних процесів. На жаль в Україні лише 75% населення охоплено централізованим збором відходів, що веде до їх накопичення на стихійних звалищах та забруднення повітря через спалювання сміття у приватному секторі.
Сільськогосподарська діяльність також є джерелом мікропластику в ґрунтах через використання полімерних оболонок для добрив. Через забруднений ґрунт та воду частинки мікропластику потрапляють у кореневу систему рослин та накопичуються в їхніх їстівних частинах. Оскільки пластик практично не переробляється існуючими в природі мікроорганізмами, існує високий ризик його споживання свійськими тваринами.
Фрагментація пластикових відходів, що потрапляють у водойми з узбережжя та стічних вод призвела до глобального забруднення Світового океану та поширення мікропластику в морських екосистемах та відповідно – у морепродуктах. У свою чергу, забруднені водойми та технологічні фактори водопровідних мереж є чинниками потрапляння мікропластику в питну воду.
Які шляхи потрапляння мікропластику в організм людини?
Основними шляхами потрапляння мікропластику в організм є пероральний, адже до 90% його людина отримує з водою та харчовими продуктами. Лабораторні дослідження підтверджують міграцію мікропластикових частинок із упаковки в їжу під час нагрівання, перемерзання або тривалого зберігання.
У значно меншій кількості ці крихітні частинки можуть потрапити в організм через дихальні шляхи, адже мікропластик потрапляє в повітря внаслідок стирання автомобільних шин на дорогах та зношування синтетичного текстилю. На сьогодні також досліджується імовірність проникнення мікропластику через шкіру з синтетичних тканин та косметичних засобів, які містять дрібні пластикові гранули, однак сучасні огляди оцінюють шкірний шлях системного надходження мікропластику як найменш доведений порівняно з пероральним та інгаляційним.
У чому полягає небезпека мікропластику та хто в групі ризику?
Мікропластик може містити в складі або адсорбувати на своїй поверхні хімічні речовини, що порушують роботу ендокринної системи (бісфенол A, фталати, нонілфенол – endocrine disrupting chemicals, EDCs), тому розглядається науковцями як потенційний ендокринно-активний забруднювач. Ендокринна активність мікропластику може бути прямою для певних типів частинок або опосередкованою через адсорбовані забруднювачі. Дослідження за участю людини, зокрема щодо накопичення мікропластику в плаценті та змін тиреоїдних показників новонароджених, підсилюють занепокоєння, однак наявні дані ще не дозволяють остаточно встановити причинно-наслідковий зв’язок між мікропластиком та ендокринними захворюваннями.
Серед механізмів токсичної дії мікропластику розглядають індукцію оксидативного стресу, хронічного запалення, порушення пластичності клітинних мембран і функції мітохондрій, зміни кишкової мікробіоти, імовірний негативний вплив на репродуктивну, травну та респіраторну системи, причому найбільш переконливими є дані щодо порушення якості сперми, запальних та структурних змін кишечника, легеневої тканини.
Отже, з позиції профілактичної медицини до груп потенційно підвищеної вразливості доцільно віднести вагітних жінок і плід, дітей раннього віку та підлітків, а також осіб із високою професійною експозицією мікропластику. До останньої категорії можуть належати працівники виробництва та переробки пластмас, текстильної промисловості, підприємств поводження з відходами. Також додаткової уваги потребують люди з уже наявними захворюваннями дихальної системи та травного тракту.
Як зменшити вплив мікропластику на довкілля та здоров’я?
Мікропластик – глобальна екологічна проблема, але її вирішення починається з повсякденних рішень кожного споживача. Людина не може повністю «захиститися від мікропластику». Це нереалістично. Правильніша стратегія громадського здоров’я – зменшувати там, де це можливо, використання мікропластику і водночас зменшувати власний внесок у його утворення.
Що Ви можете зробити вже сьогодні:
- Зменшіть використання одноразового пластику, знайдіть альтернативну заміну одноразовим пакетам, пляшкам, контейнерам, зайвій упаковці. Не перетворюйте одноразову упаковку на багаторазову без необхідності.
- Правильно сортуйте та утилізуйте відходи, адже пластиковий виріб, потрапивши у довкілля, з часом може фрагментуватися на дедалі менші частинки. Не спалюйте пластикові відходи. Побутове спалювання пластику – це не «утилізація», а потенційне джерело токсичних продуктів горіння та забруднення повітря.
- Раціонально поводьтеся із синтетичним текстилем: не купуйте надмірну кількість синтетичного одягу, періть його лише за потреби, за можливості застосовуйте спеціальні фільтри мікроволокон.
- Якщо маєте автівку – зауважте, що нормальний тиск у шинах, своєчасна заміна зношених шин і більш плавний стиль водіння – це не лише економія пального, а Ваш маленький внесок у збереження довкілля.
- Уникайте нагрівання їжі в пластиковій упаковці, якщо вона спеціально не призначена для нагрівання. Для гарячої їжі краще використовувати скло, кераміку або нержавіючу сталь. Не використовуйте пошкоджений, подряпаний або сильно зношений пластиковий посуд. Користуйтеся дошками для нарізання з дерева чи кераміки замість пластику.
- Пийте фільтровану воду зі скляної чи керамічної тари. Зведіть до мінімуму споживання напоїв та їжі, які постійно контактують із пластиковою упаковкою.
- Провітрюйте й прибирайте житло, адже синтетичний текстиль та побутовий пил є джерелами часточок мікропластику.
Пам’ятайте! Зменшуючи використання пластику у повсякденному житті, Ви зберігаєте довкілля, дбаєте про своє здоров’я та здоров’я майбутніх поколінь!
Публікацію підготувала – доцент кафедри
гігієни та екології, к.мед.н. Кушнір Оксана Василівна
