Кожна людина має свої мрії та цілі, які спонукають її рухатися вперед, розвиватися та досягати нових вершин. І незважаючи ні на що, вона не повинна зупинятись.
Мені 15 – і я мрію… А мрія моя – стати студенткою Буковинського державного медичного університету, тому що вважаю його одним з найкращих і найпрестижніших закладів освіти. З дитинства я відчувала, що медицина – це не просто професія, а справжнє покликання. Один із найсильніших спогадів, що закарбувався в моїй пам’яті, – це день, коли моїй мамі раптово стало погано. Мені було лише п’ять років, хоч я пам’ятаювсе так, ніби це було вчора.
Одного зимового вечора ми з батьком поверталися додому з прогулянки, я радісно гомоніла про свої дитячі пригоди. Однак переступивши поріг хати, побачила таку картину: мама лежала на дивані, її обличчя було блідим. Мене пройняв страх, всередині наче щось обірвалось. Відчуваючи її та свою безпорадність, я підбігла до матері, щоб з’ясувати, що трапилось і чим я можу їй допомогти. Бабуся шукала жарознижувальне в ампулах, щоб зробити ін’єкцію.
Я ж тим часом вирішила провести мамі медичний огляд: взяла старий бабусин стетоскоп з серванту та вдавала з себе лікаря, намагаючись заспокоїти її, розповідаючи про «ліки», які можуть допомогти. Тоді я не знала медичної термінології, бо була маленька, однак хотіла дати мамі все, що могла – любов, підтримку і надію. З цього, напевно, і почалась моя зацікавленість цією професією. Так я почала спостерігати за професійною діяльністю своєї бабусі та її команди. Щодня приходила до місцевої лікарні й відкривала для себе нові грані чудової професії.
Медицина стала моєю мрією. І цьогоріч я стала студенткою Буковинського державного медичного університету – одного з найкращих медичних закладів вищої освіти України, який має давню історію, тісно пов’язану з моїм рідним містом Чернівці, яке, до речі, поєднує різні культури й етнічні групи, і це розмаїття відображається у всьому – від архітектури до освіти.
У такому унікальному середовищі й розвивавсяБуковинський державний медичний університет, який не тільки зберіг традиції медицини з моменту свого заснування, але й постійно приймав виклики сучасності. Його викладачі є справжніми творцями інтелектуального та наукового світу, який плекаєтьсяу стінах цього вишу та створює основу для майбутніх відкриттів. 2022 рік приніс нам багато проблем та горя…
Велика війна змінила нас, нашу географію, наш світогляд і наші мрії. Тому я обрала нову й дуже потрібну тепер спеціальність «Терапія та реабілітація», щоб у майбутньому стати фізичним терапевтом і лікувати наших захисників, якихпоранено та які потребують не лише медичного, а й психологічного відновлення. Свою місію я бачу в тому, щоб бути частиною процесу їх одужання,реабілітації й повернення до повноцінного життя.
Вірю, що моя майбутня професія дасть мені можливість зробити свій внесок у відбудову суспільства, яке пройшло важке випробування. Знaю, що переді мною бaгато викликів, але й знаю те, що кожен день, проведений у БДМУ, нaближатиме мене до цієї мети. Тож наразі я опановую мистецтвозцілення тіла і душі. За час важкої війни в нашій країні, ми стали свідками того, як простий дотик, добре слово і щира турбота можуть подарувати надію. Я знаю, що моє місце там, де я можу дарувати людям тепло і освітлювати їх у найтемніші моменти.
Медицина –це мій вибір, тому я готова йти цим шляхом до кінця саме в обраному університеті, саме з цими наставниками та викладачами, які вміють і можуть допомагати ближнім, надзвичайно людяні й виховані, хороші й сміливі, впевнені й рішучі, творчі й креативні, одне слово – найкращі! Майбутнє починається з нас і, звісно ж, майбутнє за нами!
Автор есе: студентка 2-ї групи І курсу медико-психологічного факультету
спеціальність «Терапія та реабілітація», бакалавр)
Каріна ЧОРНЕЙ
Науковий керівник: доцент закладу вищої освіти кафедри суспільних наук
та українознавства
Галина НАВЧУК
