Історія відкриття, яке змінило медицину назавжди
Уявіть операційну ХІХ століття: жодних сучасних анестетиків, апаратів штучної вентиляції легень чи моніторів. Хірурги змушені працювати швидко, а пацієнта, який кричить від болю, тримають кілька помічників. Найвідоміші лікарі того часу ампутували кінцівку за лічені хвилини, бо швидкість була єдиним способом скоротити страждання. Проте наука наближалася до відкриття, яке змінило все. Щороку 16 жовтня світ відзначає Всесвітній день анестезіології, а в 2026 році від тієї події минуло 180 років.
Як знеболювали до наркозу
- Удар по голові. Це один із найдавніших, найнебезпечніших і найменш контрольованих способів. Ідея проста: якщо пацієнт непритомний, він не відчуває болю. Тому, за історичними переказами, перед операцією його могли оглушити ударом молотка чи киянки, інколи через деревʼяну миску на голові, щоб «вимкнути» свідомість. Результат неможливо було передбачити. Занадто слабкий удар не діяв, а занадто сильний міг спричинити струс мозку, тяжку травму чи смерть. Схожий принцип мало й стискання сонних артерій на шиї, яке вже застосовували в давнину. Навіть назва цих судин походить від грецького слова, що означає «оглушувати». Через великий ризик такі методи залишилися сумним епізодом історії.
- Рослинні засоби. Опій, мандрагора та інші рослини викликали сонливість і притуплювали біль, але їхня дія була непередбачуваною, а доза могла стати небезпечною.
- Алкоголь. Він послаблював страх, але не давав надійного знеболення.
- Холод. Охолодження ненадовго знижувало чутливість, тож застосування було обмеженим.
- Швидкість хірурга. Важлива навичка, але біль вона не усувала.
Справжній прорив став можливим завдяки розвитку хімії, фізіології та фармакології.
Від «звеселяючого газу» до ефіру
У 1772 році Джозеф Прістлі відкрив закис азоту (N₂O). Наприкінці ХVІІІ століття Гемфрі Деві дослідив його дію й припустив, що газ можна застосовувати під час операцій. Через ейфорію та сміх, які він викликає, його прозвали «звеселяючим газом», і спершу він був розвагою на ярмарках. У 1844 році американський стоматолог Горас Веллс помітив, що під дією газу людина не відчуває болю, і випробував його на собі під час видалення зуба. Публічна демонстрація в Бостоні у 1845 році провалилася: пацієнт скрикнув, і визнання Веллс не отримав. Проте закис азоту застосовують і сьогодні.
16 жовтня 1846 року: день, який змінив хірургію
У Массачусетській загальній лікарні в Бостоні стоматолог Вільям Томас Грін Мортон дав пацієнтові Едварду Гілберту Ебботту вдихнути діетиловий ефір. Хірург Джон Коллінз Воррен видалив йому судинну пухлину під нижньою щелепою. Операція відбулася в амфітеатрі, який згодом назвали «Ефірним куполом» (Ether Dome). Прокинувшись, пацієнт сказав, що болю не було, а Воррен промовив фразу, яка увійшла в історію: «Панове, це не обман».
Подія дала потужний поштовх до поширення загальної анестезії. Уже в грудні 1846 року ефір застосували в Лондоні.
Мортон був не єдиним. Лікар Кроуфорд Лонг застосував ефір ще у 1842 році, але опублікував результати лише в 1849-му. Тому історія анестезіології це результат праці багатьох дослідників.
Цікаві факти
Памʼятник без імені. У Бостонському громадському саду стоїть Памʼятник Ефіру (1867). Мортон, Чарльз Джексон і Веллс гостро сперечалися за авторство, тож творці не зобразили жодного з них. Монумент присвячено самій події знеболення, а вершину прикрашає постать Доброго Самарянина.
Королівські пологи. У 1853 році лікар Джон Сноу дав королеві Вікторії хлороформ під час народження принца Леопольда. До того суспільство вимагало від жінок «народжувати в муках». Приклад королеви зробив знеболення пологів нормою.
Походження слова. У листопаді 1846 року письменник і лікар Олівер Венделл Голмс-старший запропонував у листі до Мортона грецьке слово «анестезія» («без відчуттів»), а засіб радив називати «анестетиком».
Перший місцевий анестетик. У 1884 році офтальмолог Карл Коллер, друг Зігмунда Фрейда, виявив, що краплі кокаїну блокують чутливість ока. Згодом кокаїн замінили безпечнішими засобами, зокрема новокаїном (1905).
Наркоз на війні. У 1847 році Микола Пирогов одним із перших у світі застосував ефірний наркоз у польових умовах під час Кавказької війни, довівши, що анестезія працює не лише в операційних.
Що було далі
Сучасний анестезіолог відповідає не лише за «сон» пацієнта, а й стежить за диханням, серцем, тиском та рівнем кисню протягом усієї операції. У ХХ столітті зʼявилися мʼязові релаксанти, інтубація трахеї, апарати штучної вентиляції та пульсоксиметри. Саме завдяки цьому стали можливими складні й тривалі операції.
16 жовтня нагадує про силу наукового пошуку та його гуманістичне значення. Відкриття наркозу стало одним із найважливіших кроків до хірургії, де боротьба з хворобою більше не означає неминучих страждань. Історія анестезіології також показує, що відкриття не завжди одразу отримують визнання, але наполегливість і докази здатні врятувати мільйони життів.
Матеріали для публікації підготувала
доцент кафедри фармакології Тамара КОПЧУК
