• Українська
  • English
Передракові захворювання шкіри
Передракові захворювання шкіри

Передракові захворювання шкіри

Щорічно у перших числах лютого, згідно рішення ВООЗ, відзначають Всесвітній день боротьби з онкологічними захворюваннями. У значної частини пацієнтів розвитку злоякісних пухлин шкіри передують передракові захворювання чи стани (преканкрози), що визначає актуальність їх своєчасної діагностики та вибору раціональної лікувальної тактики.

Передракові захворювання шкіри розвиваються внаслідок впливу (часто комплексного) різних чинників: фізичних (інсоляція, радіація); хімічних (виробничі канцерогенні речовини); вірусні (папіломавірус та ін.); генетичні (обтяжена спадковість); імунних (імунодефіцитні стани) тощо.

Класифікація передракових захворювань шкіри

Передракові захворювання шкіри (преканкрози) поділяють на:

Облігатні – такі, що обов’язково трансформуються в інвазивний рак через певні проміжки часу (хвороба Бовена, хвороба Педжета, еритроплазія Кейра, пігментна ксеродерма);

Факультативні – їх переродження в рак можливе й відбувається досить часто, однак не є обов’язковим (кератоакантома, шкірний ріг, лейкоплакія, кератоз актинічний та ін.).

Передракові захворювання шкіри (преканкрози) також поділяють на:

Преканкрози пухлинної природи (кератоакантома, шкірний ріг);

Непухлинні преканкрози:

 1) зумовлені вродженою чи набутою гіперчутливістю до УФ-опромінення:

Пігментна ксеродерма – Актинічний кератоз

Пострадіаційні дерматози – Меланоз Дюбрея

2) захворювання вірусної природи:

Гігантська кондилома Бушке – Левенштайна

3) внаслідок впливу фізичних та хімічних подразників:

Лейкоплакія – Хронічні опіки

4) фонові передраки (на тлі хронічних дерматозів):

туберкульозний та червоний вовчак, бородавчастий

туберкульоз шкіри, хронічні виразки тощо

Клініка найбільш частих передракових уражень шкіри

Хвороба Бовена

Частіше хворіють люди похилого віку. Може уражатися будь-яка ділянка шкіри, частіше – тулуб. Хвороба Бовена проявляється одиничними, рідше множинними вогнищами ураження округлої чи неправильної форми з чіткими межами. На поверхні вогнищ – серозно-кров’янисті кірочки, рогові нашарування, іноді –вегетації. При знятті кірок на поверхні вогнищ видно ерозії з гладкою вологою оксамитовою поверхнею, які легко кровоточать. Інфільтрація у вогнищі помірна або незначна.

Вогнище ураження існує роками, росте повільно, в діаметрі досягає декількох сантиметрів. Виділяють наступні клінічні форми хвороби Бовена: екземоподібна, гіперкератотична, бородавчаста.

При переродженні у рак в ділянці вогнища з’являється ущільнення, яке надалі розпадається з утворенням виразок.

Еритроплазія Кейра

Еритроплазія Кейра (син. хвороба Бовена голівки статевого члена, слизових оболонок) – це вогнище з чіткими межами, діаметром 2 -5 см, округлої форми або з фестончастими обрисами в результаті злиття декількох вогнищ, яскраво-червоного кольору із блискучою вологою поверхнею.

Найчастіше еритроплазія Кейра локалізується на головці статевого члена, може виникати на вульві та на слизових оболонках у порожнині рота.

При переродженні у рак у вогнищі ураження підсилюється інфільтрація, з’являються ерозії та виразки із кров’янистими кірочками.

Хвороба Педжета

Хвороба Педжета характеризується ураженням протоків молочної залози або протоків апокринових потових залоз. Розрізняють мамарну форму (уражаються молочні залози у жінок) та екстрамамарну форму (уражаються статеві органи у чоловіків та жінок, пахвинні та підкрильцеві складки).

Характерними клінічними проявами є: округлі або фестончасті вогнища уражень із чіткими межами в ділянці ореола та соска молочної залози або в ділянках апокринових потових залоз. Вогнища у вигляді застійної еритеми з явищами екзематизації, мокріння, кірочками і лусочками на поверхні. Інфільтрація у вогнищі незначна, поверхнева. Процес асиметричний. Хворих турбує свербіж, іноді біль. У випадку мамарної форми грудний сосок поступово сплющується і втягується всередину.

При трансформації у рак під грудним соском (чи під екстрамамарними вогнищами з’являються щільні вузлики чи бляшки, що згодом розпадаються.

Кератоакантома

Кератоакантома зазвичай з’являється на відкритих ділянках шкіри, часто на обличі, на нижній губі та ін. Кератоакантома починається з появи сірувато-червоного вузлика щільної консистенції із заглибленням у центрі. Вузлик швидко збільшується і набуває вигляду припіднятої над шкірою пухлини діаметром до2 смі більше з характерним кратероподібним центром, заповненим роговими масами, які легко відокремлюються.

Кератоакантома зрідка може спонтанно регресувати через 6 тижнів чи через 6 місяців після виникнення, однак часто можливий її рецидив та трансформація у рак.

Лейкоплакія

Лейкоплакія – це захворювання слизової оболонки, вкритої багатошаровим плоским епітелієм, в результаті її осередкового зроговіння.

Локалізація лейкоплакії: слизова оболонка рота (щоки, червона окрайка губ), піхва, вульва. Клінічні форми лейкоплакії: плоска, верукозна (бородавчаста), ерозивно-виразкова, лейкоплакія курців.

Характерним є утворення різко окреслених бляшок овальної форми або з фестончастими краями, сірувато-білого кольору, без інфільтрації в основі. Лейкоплакія може бути у вигляді плоских вогнищ зроговівшого епітелію (плоска форма) або з сірувато-білими бородавчастими розростаннями, що на 2-3 ммпідвищуються над рівнем шкіри (бородавчаста форма), чи з утворенням на поверхні бляшок ерозій, виразок та болісних тріщин (ерозивно-виразкова форма). Лейкоплакія курців характеризується утворенням вогнищ суцільного зроговіння епітелію на твердому і, частково, на м’якому піднебінні.

При переродженні у рак у вогнищі ураження підсилюється інфільтрація, з’являються ерозії та виразки із кров’янистими кірочками.

Шкірний ріг

Шкірний ріг – це доброякісне епітеліальне новоутворення у вигляді зроговілої пухлини конусоподібної форми, довжина якої набагато більша від її основи. Розрізняють справжній (первинний) шкірний ріг, який виникає на незміненій шкірі, і вторинний – виникає на тлі патологічного процесу в шкірі (сонячний кератоз, туберкульоз, червоний вовчак).

Локалізація: відкриті ділянки шкіри або місця постійного тертя чи подразнення. Характерним є: повільний ріст в довжину, при цьому діаметр основи майже не змінюється.

При переродженні у рак в основі вогнища ураження підсилюється інфільтрація, з’являються ерозії та виразки.

Актинічний (сонячний) кератоз

Актинічний (сонячний) кератоз вважають передраковим утворенням, який має здатність розвинутися в плоскоклітинний рак. Як правило, частіше страждають люди похилого віку, з блідою шкірою чи блондини.

Типовими ділянками шкіри для актинічного кератозу є: обличчя, грудна клітина, спина, руки, вуха (у чоловіків) і волосиста частина голови (у лисіючих чоловіків).

Актинічний кератоз – це одна або декілька дрібних червоних або коричневих плям із лусочками на поверхні. Плями мають шороховату поверхню, зрідка можуть набути бородавчастого вигляду.

Ознаки злоякісної трансформації: в ділянці висипки з’являються гіперемія, набряк і ерозії; посилюється інфільтрація,з’являються виразки із кров’янистими кірочками.

Пігментна ксеродерма

Пігментна ксеродерма – це досить рідкісне спадкове захворювання із рецесивним типом наслідування. Пігментна ксеродерма характеризується дисхромією та дистрофією шкіри, що виникає внаслідок підвищеної чутливості до сонячних променів. Перші ознаки захворювання з’являються у віці 3 місяців – 3 років, локалізується на відкритих ділянках шкіри (обличчя, шия, верхня частина тулуба, кінцівки).

У перебігу захворювання розрізняють 3 стадії:

І стадія (гострозапальна) – на відкритих ділянках шкіри виникає еритема, осередки гіперпігментації, лущення;

II стадія (пойкілодермічна) характеризується строкатістю змін шкіри: ділянки атрофії, гіперпігментації, лущення, телеангіектазії, бородавчасті розростання;

III стадія (розвитку пухлин) характеризується розвитком різних доброякісних та злоякісних пухлин у вигляді фібром, ангіом, кератом, базаліом, меланом тощо, які є причиною смерті 2/3 хворих у віці до 20 років.

Діагностику та диференційну діагностику передракових уражень шкіри проводять на основі аналізу даних анамнезу, оцінки клінічних проявів та результатів патогістологічного дослідження уражених ділянок шкіри.

Лікування передракових захворювань шкіри

На сьогодні існують наступні методи лікування передракових уражень шкіри: хірургічне видалення, радіохвильове видалення, електрокоагуляція, кріодеструкція, лазеродекструкція. Метод лікування вибирають залежно від нозологічної форми, локалізації та стадії захворювання.

Заходи попередження злоякісної трансформації передракових захворювань шкіри:

своєчасна діагностика передракових уражень шкіри, раціональне їх лікування чи консервативне спостереження у дерматолога та онколога;

попередження травмування уражених ділянок шкіри; оберігання їх від контакту з хімічними речовинами та опромінення сонячними променями;

припинення паління тютюнових виробів при локалізації передракових уражень на слизових оболонках ротової порожнини;

виявлення та лікування соматичних захворювань,санація вогнищ хронічної інфекції, за показами – імунокорекція імудефіцитних станів;

санітарно-просвітня робота серед населення з метою ознайомлення з клінічними проявами передракових захворювань шкіри, а у випадку появи преканкрозів – недопустимості самолікування та необхідності своєчасного звернення до лікаря дерматолога, онколога чи сімейного лікаря, який спрямує пацієнта для подальшого обстеження та лікування.

Матеріал підготувала: професор Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології БДМУ

Корисно знати