15 вересня відзначається Всесвітній день боротьби з лімфомою. Цей день вперше було запроваджено у 2004 році, щоб підвищити обізнаність населення щодо цієї групи захворювань та допомогти людям, які страждають від лімфом.
Більше одного мільйона пацієнтів у всьому світі живуть із діагнозом лімфома, і у близько тисячі пацієнтів щодня виявляють цю патологію. Останнім часом кожного року діагноз лімфома в Україні чують щонайменше 3,5 тисячі людей, багато серед них дітей.
Останні десятиліття відзначилися прогресом у розумінні ключових факторів, які здатні спричинити чи спровокувати розвиток у людини новоутворень, особливо злоякісних. Одну із ключових ролей у цьому здатні відігравати деякі віруси. Зокрема, останніми роками спостерігається зростання кількості хворих, що страждають хронічними рецидивуючими герпесвірусними інфекціями. Згідно досліджень різних авторів до 85-90% населення може бути інфіковане одним із представників цієї великої родини – вірусом Епштейна-Барр. Саме з ним пов’язують виникнення африканської лімфоми Беркита, недиференційованого раку носоглотки, В-клітинних лімфом у хворих з імунодефіцитами різного походження. А згідно даних ВООЗ, захворювання, обумовлені вірусами герпесу, посідають друге місце після грипу серед усіх інфекцій.
Злоякісні лімфоми (наприклад, збільшення лімфовузлів), згідно даних Міжнародного агентства з вивчення раку, складають 3-4% серед усіх зареєстрованих у світі злоякісних новоутворень. Лімфоми ділять на дві основні групи: лімфома Ходжкіна (20-30 % усіх лімфом) і неходжкінські лімфоми (близько 70%).
Лімфома Ходжкіна – самостійне захворювання, для якому характерні змінені (ракові) клітини, що розсіяні серед інших реактивних клітин і складають біля 2% пухлинної маси. Причиною цієї хвороби є різноманітні фактори – генетична (спадкова) схильність, впливу факторів середовища, інфікування вірусами (Епштейна-Барр, ВІЛ, герпесвірус 6 типу), мікобактерії та інше. Часто після первинного зараження вірус довгий час перебуває в В-клітинах пам’яті в стані «спокою» упродовж усього життя хазяїна. У здорових носіїв заражені клітини інгібуються за рахунок вродженого батьківського імунітету, а у пацієнтів з імунодефіцитом підвищений ризик занедужати лімфомою може бути пояснений втратою імунного контролю над вірусною інфекцією.
Неходжкінські лімфоми – це сукупність новоутворень, у виникненні яких беруть участь різні інфекційні агенти. Перша велика група – віруси, що трансформують лімфоцити та інші клітини в злоякісні (Епштейна-Барр, ВІЛ, герпесвірус 6 і 8 типів). Друга група чинники імунодефіцитних станів, зокрема – ВІЛ, що викликає в інфікованих осіб пригнічення імунітету в результаті виснаження пулу Т-лімфоцитів (CD4+) і виникнення СНІДу. Третю групу формуються деякі інфекції, наприклад H. рylorі, які збільшують ризик виникнення лімфом за рахунок спричиненої ними хронічної стимуляції імунної системи та постійної активації лімфоцитів.
Вірус Епштейна-Барр уражає в першу чергу епітелій ротової порожнини, глотки та мигдаликів. Там він активно розмножується і тому головним шляхом зараження вірусом є контактний, повітряно-краплинний та через поцілунки. Тому часто інфекцію, яку викликає саме цей вірус, або інфекційний мононуклеоз, називають хворобою поцілунків. Адже найбільше вірусних часток перебуває в клітинах епітелію слинних залоз і з нею виділяється їх велика кількість.
Вхідними воротами інфекції є клітини ротової порожнини й носоглотки.
Там вірус проникає лімфоїдну тканину, а згодом поширюється по всій лімфатичній системі організму. ДНК вірусу потрапляє в ядро клітини, а вірусні білки надають інфікованим В-лімфоцитам здатності безупинно розмножуватися, ставати «безсмертними». Після першої зустрічі людини з цим вірусом лише незначна кількість зберігається в організмі хазяїна упродовж життя. Проте будь-який чинник, що порушить нормальний перебіг функціонування імунної відповіді, спричинить експоненціальне розмноження віруси Епштейна-Барр в організмі людини і призведе до розвитку захворювань, у т.ч. і лімфом.
Згідно даних різних дослідників, зв’язок між вірусом Епштейна-Барр і онкологічним захворюванням, зокрема лімфомами, можна підтвердити багатьма фактами: епідеміологічні докази того, що саме вірусна інфекція є провокуючим фактором для розвитку специфічних пухлин; наявність і тривале збереження генома вірусу в пухлинних клітинах; штучна стимуляція проліферації кліток після введення його генома або частини вірусу в культурі клітин; а також доведений факт індукції проліферації та злоякісний фенотип пухлин (лімфом).
Проте, до цього часу залишається ще багато питань стосовно біологічних властивостей вірусу Епштейна-Барр, що практично тотально інфікує населення Землі. Та окрім того, як зауважують лікарі, лімфоми – один із небагатьох видів раку, який успішно лікується. Чим раніше діагностовано хворобу, тим більш позитивним є прогноз на одужання. Як свідчить практика, лімфому вдається вилікувати в 80% випадків, але шанси хворих залежать від точної і своєчасної діагностики та від якісної терапії.
Інформацію підготував к.біол.н., доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.
