Вітамін D – це жиророзчинний вітамін, який відіграє важливу роль у підтриманні здоров’я людини. Його основна функція полягає у регуляції обміну кальцію та фосфору, що необхідно для формування й підтримання міцності кісток і зубів. Крім цього, вітамін D бере участь у роботі імунної, нервової та м’язової систем, а також впливає на процеси росту, поділу й оновлення клітин. Дослідження свідчать, що він має протизапальні, антиоксидантні та імуномодулюючі властивості.
Існують дві основні форми вітаміну D – ергокальциферол (D₂) і холекальциферол (D₃). Вітамін D₂ надходить переважно з продуктами рослинного походження та грибами, тоді як вітамін D₃ міститься у продуктах тваринного походження й синтезується у шкірі людини під дією ультрафіолетового випромінювання. Саме сонячне світло є основним природним джерелом утворення вітаміну D.
Дефіцит вітаміну D є досить поширеним явищем. Його розвитку сприяють недостатнє перебування на сонці, осінньо-зимовий період, використання сонцезахисних засобів із високим SPF, темний колір шкіри, похилий вік, а також окремі захворювання печінки, нирок і кишечника, що порушують засвоєння або метаболізм цього вітаміну. До груп ризику також належать вагітні жінки, немовлята, люди похилого віку та особи з ожирінням.
Оптимальний рівень вітаміну D необхідний для нормального розвитку скелета у дітей, профілактики рахіту, збереження мінеральної щільності кісткової тканини та зниження ризику остеопорозу у дорослих. Крім цього, достатнє забезпечення організму вітаміном D сприяє нормальній роботі м’язів, підтримує функціональну активність імунної системи та бере участь у регуляції запальних процесів.
Добова потреба у вітаміні D залежить від віку. Згідно з сучасними рекомендаціями, дітям першого року життя необхідно близько 400 МО на добу, дітям старше одного року та дорослим до 70 років – 600 МО, а людям віком понад 70 років – 800 МО. Однак індивідуальна потреба може змінюватися залежно від стану здоров’я, способу життя та результатів лабораторних досліджень.
Найкращими харчовими джерелами вітаміну D є жирна морська риба (лосось, скумбрія, сардини, тунець), жир печінки тріски, печінка, яєчний жовток, а також молочні продукти й харчові продукти, додатково збагачені вітаміном D. Водночас лише харчуванням забезпечити добову потребу часто буває складно, тому за наявності дефіциту лікар може рекомендувати застосування препаратів або дієтичних добавок.
Приймати вітамін D безконтрольно не слід. Надлишкове його надходження може спричинити розвиток гіпервітамінозу D, який проявляється нудотою, блюванням, зниженням апетиту, закрепами, слабкістю, підвищенням рівня кальцію в крові та порушенням функції нирок. Тому перед початком тривалого прийому доцільно визначити концентрацію 25(OH)D у сироватці крові та проконсультуватися з лікарем щодо вибору оптимальної дози.
Таким чином, вітамін D є важливим чинником підтримання здоров’я кісткової, імунної та м’язової систем. Раціональне перебування на сонці, збалансоване харчування та, за потреби, правильно підібрана лікарем суплементація допомагають підтримувати його оптимальний рівень і знижують ризик розвитку дефіциту та пов’язаних із ним порушень.
Інформацію підготувала асистентка кафедри фармації Юлія ГРЕШКО
