Більшості людей знайоме почуття скутості й сором’язливості, деяких ці почуття переслідують постійно. Водночас практично всі можуть пригадати й назвати знайому людину, яка ніколи не бентежиться навіть у найважчих життєвих ситуаціях.
Люди зовсім очевидно різняться за рівнем впевненості в собі, як і за іншими психологічними якостями. Це природно, і ніхто не стане заперечувати. Ніхто також не буде сперечатися з тим, що незначна непевність зашкодити не може. Чому людина невпевнена? Можливо порівнюючи себе з іншими занижуємо свої якості, не вміємо реально оцінити себе і зрозуміти, що Я одна така чудова людина на світі і Я індивідуальність. Або можливо в дитинстві дорослі принизили фразою: «У тебе це погано виходить, а у сестрички (чи братика) краще», «Краще не берись, це робити, ти не вмієш» тощо. Джерела уміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і удосконалення його відбувається впродовж усього життя людини.
Самооцінка – компонент самосвідомості, що містить поряд зі знанням про себе власну оцінку своїх здібностей, моральних якостей i вчинків.
Мова йде про занижену самооцінку і проблема виникає тоді, коли ситуативна непевність переростає в непевність стабільну, особистісну, а це заважає людині жити, стає причиною постійної тривожності й занепокоєння.
Дуже часто причиною, що породжує тривожність, перешкоджає розвитку міжособистісних відносин, стають помилкові знання про себе. От досить типові формулювання, які можуть бути прикладом (але не для наслідування) занижена самооцінка в міжособистісних відносинах: «Я нікому не можу бути цікавий», «Я занадто рядова, пересічна людина, щоб він (вона) мною зацікавився(лась)», «Я всього не знаю, чи цікаво зі мною розмовляти?», «А що про мене подумають люди?» – питання, що багатьом заважає проявляти себе хоч у яких-небудь формах. Відкритий прояв своїх емоцій здається небезпечною справою, оскільки ці емоції можуть кого-небудь зачепити або скривдити. Деякі люди виявляються в ізоляції через елементарну відсутність навичок особистісної взаємодії. Людина не може бути навчена тому, чого вона ніколи не бачила, чого її ніхто не вчив, чому вона не вчилася сама. Навіть елементарному вмінню говорити про свої почуття, проявляти свій інтерес, свою злість або любов потрібно навчитися. Це не так уже й складно, але у разі відсутності відповідних навичок вимагає деякого часу для тренування.
У людей внаслідок цього виникають негативні емоційні стани, така особистість є носієм агресивності, прояву жорстокості, замкненості і така особистість нерідко переживає внутрішньоособистісний конфлікт.
Внутрішньоособистісний конфлікт – один із самих складних психологічних конфліктів, який панує у внутрішньому світі людини. Різноманітні переживання особистістю своєї неоднозначності, нездатності вирішити ту чи іншу життєву проблему, складності й суперечності свого внутрішнього світу, усвідомлення мінливості власних бажань, прагнень і домагань, часто неможливості їх реалізації, коливання, сумніви, боротьба мотивів.
Дуже часто в житті наші інтереси, переконання стикаються з інтересами й переконаннями людей, що нас оточують. А оскільки такі сутички між нами й оточуючими носять повсякденний характер, то внутрішні конфлікти складають невіднятну частину людського життя. Але якщо на фоні заниженої самооцінки надто панує в особистості внутрішньоособистісний конфлікт це загрожує психологічному і психічному здоров’ю. Суперечливі умови життя, занижена самооцінка, підсилені внутрішньоособистісні конфлікти породжують неврози.
До числа особливих стресових факторів, здатних виступити в якості підвищення внутрішньоособистісного конфлікту в рамках системи вищої медичної освіти, можна віднести наступні:
- складність і численність дисциплін;
- висока вимогливість педагогів до засвоєння студентами необхідного обсягу медичних знань;
- формування міцних професійних умінь і навичок;
- усвідомлення студентами високої відповідальності щодо майбутньої професійної діяльності.
Отже, у заходи укріплення психічного здоров’я студента необхідно включати: розвиток у них навичок, що дозволяють справлятися з труднощами і стресами, підвищують самооцінку, навчають поважати інших і себе; вміння розвивати свій емоційний інтелект, цінувати життя і себе.
Під час навчанні у виші, важливий психологічний супровід студентів, підтримка мотивації залишатися в професії, допомога в професійному самовизначенні, набутті впевненості і адекватної самооцінки. Відсутність психологічної підтримки на даному етапі може привести до негативного результату кризи, а саме до професійної деформації особистості. Позитивний результат цієї кризи буде сприяти особистісному і професійному зростанню, а також призведе до корекції професійних перспектив особистості.
Вправа «Лист для себе»
Напишіть відвертий лист для себе. Розділіть лист на 2 колонки: «Мої позитивні якості», «Мої сильні якості». Похваліть себе. Які ваші відчуття від процесу і результату?
Підготувала доцент кафедри психології та філософії БДМУ Марина Тимофієва
