Комплексна профілактика, так само як і лікування, сьогодні обов’язково включає дієтичні рекомендації.
Щитоподібна залоза — чутливий до зовнішніх факторів орган. Для її нормального функціонування важливо все: якість води, яку вживає людина, склад повітря, яким вона дихає і, безумовно, їжа, яку споживає. Крім того, людина має споживати достатню кількість води: 4% маси тіла для дорослого (тобто за маси тіла 70-75 кг — 2500-2800 мл рідини на день) та отримувати з їжею визначену кількість білків, жирів, вуглеводів, харчових волокон, вітамінів, мінералів, біофлавоноїдів і пробіотиків. Це забезпечує енергією для нормального функціонування всіх систем і органів людини, зокрема, позитивно впливає на функцію щитоподібної залози.
І навіть, коли мова заходить про деякі обмеження, то найчастіше йдеться не про повне виключення певних продуктів з раціону, а лише про особливості їх споживання. Приміром, так звані гойтрогени — речовини, що перешкоджають продукції гормонів щитоподібної залози, сприяючи в такий спосіб утворенню зоба або збільшенню залози. Передусім це овочі родини капустяних (хрестоцвітів) і соя. Але до вказаної родини окрім ріпи, брукви, редису та водяного кресу належать усі сорти капусти, про користь якої годі й говорити. Тож було б великою помилкою викреслити ці овочі зі своєї дієти людям з тими чи тими хворобами щитоподібної залози, навіть попри те, що вони містять речовини, котрі перешкоджають синтезу гормонів щитоподібної залози. Просто не варто споживати їх у великій кількості і сирими. Після термічної обробки (тушкування, відварювання, приготування на пару, але не смаження!) рівень глюкозинолатів й інших «недружніх» до щитоподібної залози речовин значно знижується, а користь залишається. Щодо сої і продуктів з неї — молока, соусів, тофу, то їх споживати слід лише один раз на тиждень, адже соя містить фітоестрогени (ізофлавони), що можуть пригнічувати дію пероксидази, необхідної для синтезу гормонів щитоподібної залози. Але геть виключати сою зі свого раціону не варто навіть пацієнтам із гіпотиреозом, які отримують замісну гормональну терапію.
Даних щодо зниження титрів сироваткових автоантитіл до щитоподібної залози і тривалої підтримки її нормальної функції при автоімунному тиреоїдиті, приміром, шляхом призначення певних мікроелементів або вітамінних добавок, поки немає. Натомість відомо, що покращити загальний стан здоров’я, зокрема щитоподібної залози, можна завдяки додатковому споживанню вітамінів А, Е, К, D.
Найбільше вітаміну А містять продукти тваринного походження: печінка тріски, ікра (чорна та червона); яловича печінка; курячі та перепелині яйця; твердий сир. На цей вітамін також багаті морква, шпинат, гарбуз, спаржа, броколі, селера та болгарський перець. Вітамін Е ми отримуємо з горіхів, насіння і, відповідно, з продуктів, які з них виготовляють: рослинної (соняшникова, лляна, оливкова) олії, горіхової пасти тощо.Але не варто зловживати солоною або солодкою арахісовою пастою чи халвою. Адже ці продукти містять забагато солі та цукру. Нагадаю, що дорослій людині на добу можна споживати 5 г (1 чайну ложку) солі, а цукру не більше ніж 4-5 чайних ложок. При цьому слід пам’ятати про приховані сіль і цукор в інших продуктах, які ми споживаємо протягом дня.Деякі з них, приміром, солодкі газовані напої, краще взагалі виключити з раціону, а потребу в солодкому краще задовольняти фруктами та ягодам.Вітамін К міститься в курячих яйцях, зелені, томатах, горосі та буряках.
Для додаткового отримання з продуктами вітаміну D необхідно хоча б двічі на тиждень споживати жирні сорти риби (лосось, сардини, оселедець, тріскові). Також він міститься в яєчних жовтках і грибах, котрі є єдиним рослинним джерелом цього вітаміну, адже вміють синтезувати вітамін D під впливом ультрафіолету.
Важливими для метаболізму гормонів щитоподібної залози є також такі мікроелементи, як селен, на який багаті морепродукти, хліб, зерно, яйця, м’ясо птиці. Добова доза для дорослої людини — 55 мкг (для вагітних — вища).
Для нормальної продукції гормонів щитоподібної залози необхідно забезпечити адекватний рівень йоду або з їжею, або у вигляді добавок. В іншому випадку — підвищується ризик розвитку гіпотиреозу або його загострення. Нормою для дорослої людини є доза йоду 150 мкг/добу, а для вагітних і жінок, що годують груддю, — 250 та 350 мкг/добу, відповідно. Найкращий спосіб для українців запобігти дефіциту йоду — використовувати йодовану сіль. Треба зважати і на той факт, що українські ґрунти не містять достатньої кількості йоду, тож ми не доотримуємо цього елемента з овочами, зерном та фруктами. А тому обов’язково потрібно додавати до свого раціону морську рибу та морепродукти.
Підготували: доцент кафедри внутрішньої медицини Ольга КВАСНИЦЬКА, студентка 6 курсу Аліна НЕЧИПОРУК
