Щитовидна залоза – найважливіший елемент ендокринної системи,
що виробляє гормони, необхідні для здійснення фізіологічних функцій організму. Гормон, що виробляється щитовидною залозою (тироксин), встановлює темп функціонування організму.
Широко відоме захворювання “зоб”, або збільшення щитовидної залози, видиме як припухлість в нижній частині шиї, було введено в 1756 р. німецьким лікарем Галлером. Стародавні ж вважали округлість і припухлість шиї там, де знаходиться щитовидна залоза, ознакою жіночої привабливості. Давньогрецькі скульптори зображували богиню родючості Геру з плавним вигином шиї. Одним з критеріїв жіночої краси стародавнього Риму вважалася округла, пухка шия. Сьогодні у всіх цих випадках ставили б діагноз зоб і рекомендували лікування.
Часті причини збільшення щитовидної залози:
– Недостатнє харчування
– Надходження йоду нижче 100 мкг в день (для дорослих здорових людей). Розвивається компенсаторне збільшення щитовидної залози, яка намагається збільшити секрецію власних гормонів
– Нестача в їжі вітаміну А (ретинол)
– Недостатній вміст в їжі мікроелементів таких, як кобальт, мідь, цинк та ін.
Гіпертиреоз
Найчастіша причина гіпертиреозу в дітей – автоімунні захворювання (хвороба Грейвса та тиреоїдит Хашімото). За винятком претибіальної мікседеми більшість змін на шкірі при гіпертиреозі – це безпосередній наслідок великої кількості циркулюючих гормонів щитоподібної залози. Автоімунна хвороба щитоподібної залози також може бути пов’язана з іншими автоімунними захворюваннями шкіри, наприклад вітіліго.
Шкірні прояви гіпертиреозу:
- волога шкіра;
- долонна еритема;
- раптове почервоніння;
- стоншення волосся волосистої частини голови;
- оніхолізис та інші зміни нігтів;
- гіперпігментація (виникає у 10% випадків).
Нормалізація рівня циркулюючих гормонів щитоподібної залози призводить до зникнення більшості шкірних проявів гіпертиреозу.
Претибіальна мікседема
У дітей захворювання спостерігають дуже рідко і лише при хворобі Грейвса, коли циркулюючі автоантитіла стимулюють синтез глікозаміноглікану фібробластами.
Це призводить до появи на шкірі в ділянці великогомілкової кістки ущільнень, де утворюються заглиблені вузли або бляшки кольору шкіри. Пізніше ураження можуть набувати помаранчевого забарвлення, супроводжуватися лущенням. Фолікулярний апарат різко виражений, волосяні фолікули втягнуті, шкіра напружена, у деяких випадках нагадує апельсинову кірку. У вогнищах ураження іноді спостерігають посилення пігментації, гіпертрихоз.
Гіпотиреоз
Вроджений або набутий стан; останній може виникати у дитячому віці в будь-який період.
Вроджений гіпотиреоз
Захворюваність становить приблизно 1 випадок на 4 000 новонароджених. У країнах Заходу тестування на це захворювання проходять всі новонароджені, тому невилікуваний вроджений гіпотиреоз у цих країнах – рідкісний випадок.
У дитини, яку не лікували, розвиваються характерні ознаки захворювання: знижений м’язовий тонус, пупкова грижа, поганий апетит, сонливість, закрепи, неонатальна жовтяниця, гіпотермія.
Зі шкірних проявів:
- холодна суха шкіра
- жовтяничність
- періорбітальний набряк
- мармурова шкіра
- блідість (вторинна анемія), що супроводжується загальним стовщенням шкіри та язика внаслідок надмірної продукції глікозаміноглікану.
Набутий гіпотиреоз
Причиною розвитку набутого гіпотиреозу є автоімунні захворювання щитоподібної залози. Основна ознака захворювання – летаргія. Також це супроводжується затримкою розвитку, схильністю до закрепів, появою зобу, непереносимістю холоду та гіпертрихозом.
Шкірні прояви
- Холодна, суха, бліда чи жовтянична шкіра внаслідок анемії або каротинемії.
- Стовщення язика та шкіри, особливо шкіри рук і ніг; у разі надавлювання на неї не залишається ямки.
- Волосся на голові стоншується, а з бічних третин брів взагалі випадає;
- Гіпертрихоз спини. Шкірні прояви гіпотиреозу регресують на тлі лікування основного захворювання.
Матеріал підготували: Гаєвська М.Ю доцент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету. Омелюх О.С. студент 5 групи
