Мова – не лише засіб спілкування. Опанування нової мови означає вивчення нового способу життя. За допомогою мови пізнаємо історію, звичаї та традиції іншого народу, збагачуємо наш духовний світ, легко і надійно адаптовуємося до нового місця проживання і навчання.
Для мене, студента – іноземного громадянина, українська мова – це не просто мова, а особлива емоція: занурення в новий спосіб мислення та бачення світу.
Крім виробничої необхідності у навчальному процесі, зокрема у клінічній практиці, саме емоційна складова є тим стимулом, який спонукає іноземців вивчати цю мову, розуміти українців, бути з Україною одним цілим. Завдяки мові ми не лише успішно комунікуємо у соціумі, а й володіємо потужним інструментом для самовираження, здобуваємо фах, пізнаємо справжніх друзів, стаємо щасливими у коханні тощо. Мова руйнує всі бар’єри для взаємодії та допомагає нам спілкуватися з людьми на більш глибокому рівні, відкриває шлях до багатшого та змістовнішого життя. Не знаючи мови, людина схожа на нещасного мандрівника, який опинився посеред океану.
Вивчення української мови було викликом для мене з того моменту, коли я вперше ступив на українську землю, побачив красу столиці України.
За кілька тижнів перебування у Чернівцях збагнув, наскільки важливо володіти державною мовою країни, яку обрав для навчання. Розуміючи українську мову, ти стаєш повноцінним членом українського суспільства. Це той духовний міст, який з’єднує нас із найбільшою країною Європи, що має тисячолітню історію й багату культуру. Через нинішню жорстоку війну любов і повага до України, її підтримка зростає у всьому світі: десятки тисяч людей розпочали вивчення української мови, інші – продовжують її вдосконалювати, збагачувати і пропагувати.
Це свідчить про те, що справжньою причиною унікальності української мови є її творець і носій – український народ!
У зв’язку із повномасштабним вторгненням російських військ в Україну в 2022 році мені довелося переглянути своє рішення щодо продовження навчання в Буковинському державному медичному університеті.
Після тривалих роздумів я наважився повернутися в м. Чернівці. Перебувати далеко від рідного дому, своєї сім’ї – нелегко, залишатися наодинці серед хаосу і невизначеності чорно-сірих воєнних буднів – страшно… Але це був мій свідомий вибір: бути тут, серед українських людей, які, виборюючи право на свободу і незалежність, є прикладом для усього світу! І саме мова допомагає мені краще розуміти українців, розділяти їхній біль втрат, пишатися подвигами незламних воїнів.
Українська мова – унікальна, це не просто набір слів і фраз. У кожній лексемі – глибокий зміст, історія народу (наприклад, мама, донька, життя, кохання, лелека, вишиванка, ніжний, могутній, древній, Слава Україні! Героям слава!).
Залежно від того, що ми хочемо почути під час розмови, одним і тим самим реченням, залежно від інтонації, можна показати основне (виокремити важливе): Ви обов’язково одужаєте! (Ви обов’язково одужаєте! Ви обов’язково одужаєте! Ви обов’язково одужаєте!). Інтонація мовця доповнюється мімікою, жестами – і загальний результат виходить настільки прекрасним, що іноземець починає відчувати себе українцем-носієм української мови. Така мова – це справжній діамант.
У наш час вивчення української мови – не просто хобі, не лише виробнича потреба, а шанобливий спосіб виявити свою повагу до України та українського народу. Це можливість активно долучитися до зцілення світу, приймаючи і розділяючи біль і страждання ближнього. Це саме та любов, якої ми потребуємо.
Мервін Пракаш ЕБЕНЕЗЕР, студент IV курсу медичного факультету № 3, спеціальність «Медицина»;
відредагувала текст Алла ТКАЧ
