ВАРТО ЗНАТИ. Фізіологічні процеси у живих істот перебігають згідно біологічних ритмів. Практично всі процеси в організмі людини і тварини супроводжуються порушенням і дезорганізацією біологічних ритмів нормальних фізіологічних функцій, що асоціюються з десинхронозом. Знання стану річної, сезонної, місячної та добової організації біологічної системи у нормі та десинхронозі, є ключовим моментом у пошуках шляхів та методів цілеспрямованої корекції дисрегуляційних порушень у цих системах.
Річна, сезонна, місячна організація біологічної системи, створює сукупність біологічних ритмів, узгоджених у часі між собою і для системи нормальної мікрофлори людини.
Нормальна мікрофлора людини представляє собою якісне та кількісне співвідношення різноманітних мікробних популяцій, які у здоровому мікроорганізмі колонізують слизову оболонку умовно відкритих порожнин (біотопи) макроорганізму та активно беруть участь у підтримці його біохімічного, метаболічного, імунного гомеостазу, необхідного для збереження здоров’я. Формування та стабільність якісного та кількісного складу нормальної мікрофлори регулюється складними механізмами між мікробними популяціями та між хазяїном і мікрофлорою, яка взаємодіє у середині кожного мікробної екологічної системи “макроорганізм – мікроорганізми” а також регулюється фізіологічними чинниками організму людини у динаміці життя. Нормальні біоценози є надзвичайно стабільними біологічними структурами у практично здорових людей, які, однак, досить чутливо реагують на багато дестабілізуючих чинників: антимікробних препаратів (антибіотиків), цитостатиків, імунодепресантів, пробіотиків, ксенобіотиків та інших чинників та від біологічних ритмів.
Отримані в останні десятиріччя результати з вивченням нормальної мікрофлори засвідчують виражену стабільність, індивідуальну та анатомічну специфічність якісного та кількісного складу мікроорганізмів у відповідних екологічних нішах. Накопичена велика кількість даних, які засвідчують про те, що любі мікроорганізми як вільноживучі, так і ті, що знаходяться в організмі людини у вигляді імобілізованих до відповідних мікроколоній. Це свідчить про те, що у природних умовах переважна більшість мікроорганізмів персистує у вигляді фіксованих до різних поверхонь мікроколоній. Мікроорганізми формують екзополісахаридний глікокалікс, який окутує мікробну популяцію, утворюючи протиепітеліальну біоплівку, всередині якої проходить ріст та розмноження бактерій і здійснюються міжклітинні взаємодії.
У біологічних системах (біотопах) тіла людини численні мікробні популяції нормальної мікрофлори сконцентровані у специфічній цілісній структурі – при епітеліальній біоплівці (остання виступає як сховище нормальної мікрофлори людини).
Вона формується в онтогенезі у результаті спільної гармонійної діяльності макроорганізму та його фізіологічної флори, являється основним резервуаром ендогенної мікрофлори в організмі людини. Біологічна плівка в сумарному містить до 10х16 життєздатних колоній (колоній утворюючих) мікробних клітин мікроорганізмів у вигляді мікроколоній, які знаходяться у матриксі (глікокалексі). При формуванні біоплівки окремі мікробні клітини завдяки реалізації складних механізмів комунікативних зв’язків, специфічно об’єднуються формуючи своєрідні клітинні ансамблі. Особливість біоплівки – це постійна компенсаторна стабільність в умовах різних хімічних і корпускулярних потоків, що пронизують муцин у всіх напрямках.
Функції приепітеліальної біоплівки, через яку постійно відбувається активний обмін речовин між мікрофлорою і макроорганізмами, аналогічно функціям плаценти, через яку здійснюється взаємозв’язок між плодом і матір’ю. Найважливішою із функцій автохтонної мікрофлори є захисна (колонізаційна резистентність), обмінна, метаболічна, енергетична та імунорегулююча.
У практично здорових людей Буковини за видовим складом та популяційним рівнем головну мікробіоту порожнини товстої кишки складає автохтоні облігатні анаеробні бактерії родів Bacteroides, Bifidobaterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus та факультативні бактерії роду Esherichia. За якісним складом та популяційним рівнем мікробіота порожнини товстої кишки практично здорових людей Буковини з врахуванням індексу постійності, частоти зустрічання, і коефіцієнту кількісного домінування поділяють на 4 типи: біфідобактерійний (50,8% обстежених), лактобактерійний (12,7% обстежених), бактероїдний (17,1 % обстежених) та змішаний (19,4 %) тип мікрофлори порожнини товстої кишки.
Деякі представники додаткової та залишкової мікрофлори у зимовий період піддаються місячним біологічним ритмам. Так, пептококи виділяються тільки у грудні. У січні і лютому місяцях вони не виділялись у жодної практично здорової людини. Умовні патогенні ентеробактерії (бактерії роду Proteus) постійно виявляються у більшості (від 58,8% до 61,1% обстежених), але рідше, ніж у середньому за середньорічний показник.
Стафілококи виявляються лише у лютому в обмеженій кількості людей, ентерококи не виявлено у жодної практично здорової людини впродовж всіх місяців зимового періоду.
Дріжджоподібні гриби роду Candida виявляються постійно, але впродовж зими їх персистенція має тенденцію до пониження в січні та особливо в лютому.
Таким чином, у зимовий період якісний склад головної мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки практично здорових людей стабільний кожного місяця і не піддається часовим сезонним біоритмам. Така закономірність стосується ентеробактерії роду Proteus. Якісний склад додаткової і залишкової мікрофлори (бактерії роду Peptococcus, Staphylococcus і дріжджоподібних грибів роду Candida) залежить від сезонних біоритмів.
Матеріал підготував: Ігор Сидорчук, професор кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології
