КОРИСНО ЗНАТИ. Приходить пора, коли нестримно тягне вирушити в яку-небудь подорож. І не має значення, який зараз сезон – зима, літо осінь або весна. Ви хочете просто насолодитися можливостями туристичного походу. Але, вирушаючи у подорож, маєте знати деякі правила, дотримання яких гарантуватиме вам безпечний і приємний активний відпочинок.
Ви вирішили йти в похід. Якщо ви йдете в похід вперше, то вам необхідно йти з досвідченою людиною, яка має не тільки досвід походів, а й, бажано, досвід керівництва походами. Постарайтеся, щоб вас було не менше п’яти осіб (при травмуванні одного члена команди, принаймні двоє зможуть допомогти пересуватися потерпілому, а ще ж комусь потрібно й нести речі). Не завше можна викликати рятувальників через банальну відсутність сигналу на мобільному.
У поході завжди тримайтеся разом, всякі намагання окремих осіб піти своєю (як їм здається, кращою дорогою чи стежкою) присікайте. Виняток, коли хтось мусить зійти з маршруту через травму чи нестачу часу. Якщо це не професіонал, то маєте провести його до населеного пункту, а тоді вже йти далі своєю дорогою. В поході керівник приймає всі рішення і несе за них відповідальність. Ваше завдання – виконувати всі розпорядження керівника. Не подобається – наступного разу з ним не підете.
Вибираємо маршрут. При виборі маршруту краще спиратися на існуючі описи, які є в літературних джерелах та в Інтернет-мережі. При виборі маршруту необхідно брати до уваги:
1) довжину маршруту; 2) характер існуючих і можливих перешкод (мости, греблі, лісосплав, пороги тощо); 3) можливості під’їзду до пункту старту і варіанти від’їзду; 4) чисельність групи, фізичні можливості і досвід учасників походу.
Вибір маршруту залежить також від виділеного для цього часу. Реальний час для пішохідної частини маршруту визначається призначенням і станом траси, складом учасників походу, їх віком та фізичною підготовкою, порою року, погодою. Розрахувати цей час можна тільки орієнтовно, виходячи із середньої швидкості руху, яка дорівнює для рівнинної частини траси 4-5 км/год., для підйомів — 1-2 км/год., для спусків — 2-4 км/год. Чим більший нахил і гірший стан траси, тим менша швидкість руху. До цього ще треба додати час на відпочинок, а також деякий резерв: заразом не менше 1/4-1/3 загального часу самого походу.
Для початку маршрут треба вибрати неважкий. Кажуть, що найкращий орієнтир на місцевості – місцеві жителі. Орієнтиром можуть бути туристи, які йдуть по тому ж маршруту або назустріч. Тому краще вибрати для першого походу людні місця.
Ви повинні визначити місця ночівлі, де можна знайти дрова і воду. Якщо вже потрапили у ситуацію, коли треба ночувати, а води немає, майте на увазі: вода внизу. Якщо ви на хребті, то спустившись на метрів 200 по вертикалі з сідловини (найнижча точка між сусідніми вершинами) ви, скоріш за все, воду знайдете. Для таких випадків корисно мати з собою кілька пластикових пляшок. Обов’язково розпитайте людей, які ходили “вашим” маршрутом: які є орієнтири на дорозі (маркіровка, прикордонні стовпчики, колиби, полонини тощо); де можна зупинитися на ночівлю; яку небезпеку треба обминати (як-то: урвища, обвал каміння); яка дорога (просіка, тракторна дорога, стежка, кам’яниста дорога).
Перша й найголовніша умова безпеки туристів у горах – це реєстрація туристичного походу в найближчому підрозділі рятувальної служби. Ця процедура нескладна і безкоштовна.
За десять днів до виходу в гори чи на туристичний маршрут представник групи повинен повідомити оперативному черговому відповідної аварійно-рятувальної служби про тривалість поїздки, її контрольні терміни, детальний маршрут і склад групи.
На прохання туристів, рятувальники можуть надати консультації щодо проходження маршруту, можливого його скорочення, техніки безпеки, правила надання першої медичної допомоги. Фахівці також порадять, як правильно підібрати спорядження, медикаменти, а також повідомлять про гідрометеорологічні умови в районі подорожі.
Безпосередньо перед виходом на маршрут туристам ще раз слід повідомити рятувальникам про похід (можна телефоном), погодити контрольні пункти та терміни проходження маршруту.
У дорозі туристи повинні по телефону повідомляти рятувальників про проходження контрольних пунктів маршруту. За відсутності такого повідомлення рятувальна служба одразу почне пошуково-рятувальні роботи.
Починаєте збирати речі для походу. Загальне правило: ви повинні мати все необхідне, але не тягнути за собою автомобільний причіп. Наплічник має бути якомога легшим. Від зручності спорядження залежить ваша “працездатність”. Перша порада: можете класти в рюкзак все, що заманеться, але обов’язково слід мати:
1. зручне взуття (настійливо рекомендуємо легкі трекінгові черевики);
2. добрий намет (про це має потурбуватися керівник, але і ви цього не випускайте з поля зору – вам у ньому жити);
3. зручний рюкзак;
4. спальник;
5. килимок або карімат.
Не маючи цих речей, нічого йти у похід. На перший раз краще взагалі попросити у товариша або взяти напрокат спорядження (взуття бажано мати своє, ще й випробуване у невеличких походах на природу, річку тощо). Купуєте своє спорядження, лише коли зрозумієте, що саме вам потрібно.
Одяг. Одяг поділіть на три купки. Перша – “спальний” одяг: футболка, гольф, штани, теплі шкарпетки, шапка. За будь-яких обставин тримайте цей одяг сухим і одягайте лише вночі. Навіть якщо у вас більше нема сухого одягу, краще зранку одягти мокре – будьте певні, під час ходьби не відчуватимете холоду, а в гарну погоду мокре на вас швидше висохне. І ще: не сушіть мокрі речі на вогнищі без нагляду (та й під наглядом теж не радимо – все одно спалите).
Друга група – одяг, у якому ви йдете. Це – футболка, штани або шорти, дві пари шкарпеток, головний убір від сонця. Одяг бажано мати з натуральних тканин. Але пам’ятайте: синтетика швидше сохне. Гарно себе зарекомендували речі з флісу. Що б ви не обрали, бажано, щоб коліна були закриті.
Третя група – запасний одяг. Обов’язково візьміть светр чи куртку, легку сорочку. І багато шкарпеток – як мінімум, іще пари чотири. Ще б радили запасні штани і футболку.
Взуття має бути розношене, на розмір більше звичайного (це захистить ноги від натирання), а також мати жорстку рифлену підошву.
Також добре мати легеньке змінне взуття, яке при потребі може замінити ходове (порвалося, або просто йдете асфальтовою дорогою, або річку вбрід переходите).
Ще потрібен захист від дощу. Ви можете зробити накидку на себе разом з рюкзаком. Інші роблять інакше: одягають непромокаючу куртку і роблять накидку окремо на рюкзак (деякі рюкзаки продаються одразу з такою накидкою). Захистити рюкзак від намокання – обов’язково.
Якщо ви йдете в похід групою людей, то вагу рюкзаків можна полегшити за рахунок виключення дублювання деяких речей загального користування. В даному випадку зайвими виявляться близько трьох або більш кілограмів непотрібного вантажу. Для виключення подібного дублювання потрібно домовитися, хто візьме на себе відповідальність за туалетне приладдя, яке взяти мило і яку зубну пасту. Ці речі можна розподілити між членами групи. Зазвичай мішечок з ними вішають під час стоянок на видному місці для загального користування.
Тепер розглянемо приладдя для походу детальніше.
1. Кухлі. Зручні кухлі з харчової пластмаси, на відміну від металевих, набагато легші і не обпалюють руки. Хорошим є металевий кухоль з подвійним дном.
2. Ложки. Найбільш зручні ложки у похідних умовах – алюмінієві.
3. Миска (тарілка). Миска може бути як пластмасовою, так і алюмінієвою. Але пам’ятайте, що у холодній воді пластмасу від жиру відмити набагато важче. Добре узяти з собою і велику миску (таз), в якій можна приготувати салат для всієї групи туристів.
4. Ніж не обов’язково брати кожному учаснику походу. Звичайно досить 3-4 ножі на групу з 10-12 чоловік. Ніж потрібно покласти в чохол.
5. Сокира в будь-якому груповому поході є обов’язковим предметом. Не зайвою для туристів буде і пилка. Для невеликої групи в 6-8 осіб підійде звичайна ножівка.
6. Необхідними також є казани. Для невеликої групи (3-4 людини) замість казанів підійдуть дві три- і чотирилітрові алюмінієві каструлі. У них спилюють ручки і в дірочки кріплять трос. Такі казани можна переносити, вставивши один в одного. Для великої групи туристів (від 6-8 осіб) бажано брати казани овальної форми на 5 і 7 літрів.
7. Не забудьте про сірники, нитки, казанок, ліхтарик. Добре мати пальник, особливо при поході в місця, де немає дров. Карта (як мінімум – кілометрівка) і компас мають бути завжди під рукою.
Харчі. До цього питання треба підійти серйозно. Ви витрачатимете багато сили, тому потрібно відновлювати енергію. Крім круп, супів, тушонок, радимо взяти: сало, шоколад, горіхи з родзинками і курагою, мед. Дуже добрий і корисний напій – нарізані скибками лимони у звичайній джерельній воді. Щоб не набирати зайвого і не боятися залишитися без продуктів до кінця походу, складіть меню. Наприклад:
Сніданок – каша з тушонкою чи грибами.
Обід – сухпайок (консерви, сало, ковбаса з хлібом, цибулею, овочами).
Вечеря – молочна каша або суп.
Як свідчить практика походів, на середньостатистичну людину на день треба:
70-90 г крупи або 120 г макаронних виробів для сніданку, 40-80 г крупи для супу чи каші на вечерю,
100 г тушонки,
125 г консерви,
до чверті буханки хліба (чи еквівалент у сухариках),
1 картоплина (якщо хочете супу з картоплею),
пакет супу,
чверть банки згущеного молока для молочної каші,
пів цибулини,
сало – 50 гр,
шоколад (25-50 г в день на людину), горіхи (50 гр), цукор (якщо людина його їсть – 60 г),
чай (влітку чай може бути й зайвий, бо навколо є ягоди, трави – корисно і смачно).
При дефіциті часу (дров) в поході часто користуються напівфабрикатами (каші швидкого приготування, пластівці), але їх треба щедро приправляти салом або горіхами і сухофруктами, бо самі по собі ці напівфабрикати тільки наповнюють шлунок, а калорійність їх невисока. Є в магазинах гарні готові каші з м’ясом в залізних банках: їх треба лише підігріти, і вечеря готова.
МЕДИЧНІ ПРЕПАРАТИ. У похід обов’язково потрібно взяти:
Пластир звичайний і бактерицидний
Бинт звичайногий, стерильний, еластичний
Активоване вугілля (при отруєннях)
Перекис водню, зеленка, йод
Кожен бере лікарські засоби від “власних” хвороб (тобто хронічних, якими він хворіє, або знає, що може захворіти).
Все інше (знеболюючі, жарознижуючі, від розладів шлунку, вітаміни, серцеві, для зниження артеріального тиску, антисептики, мазі від розтягнень, антибіотики тощо) мають бути в груповій аптечці, вміст якої контролює керівник і призначений ним медик.
Пакування рюкзака – дуже відповідальна та непроста справа. Перш за все, треба пам’ятати, що всі речі повинні бути у рюкзаку. Руки повинні бути вільними, що забезпечує безпеку руху.
При укладанні рюкзака є загальне правило: важке кладуть на низ або на середину і ближче до спини; м’яке – до спини; об’ємне і крихке – вгору; предмети першої необхідності – в кишені рюкзака. Потрібно старатися укладати речі так, щоб при русі не гриміли погано укладені предмети в рюкзаку. Важливо запам’ятати місце розташування предметів, щоб при необхідності потрібну річ можна було швидко дістати, а не перевертати весь рюкзак.
Досвідчені туристи спочатку ставлять в рюкзак згорнутий килимок, щоб надати йому форму, і великий поліетиленовий пакет (дешево і зручно використовувати пакет для сміття), щоб захистити речі від вологи. Після цього вони до спини укладають спальник або ковдру, інші великі і м’які предмети, потім – важкі консерви, цукор, крупи. Зверху рюкзака і в його кишені кладуть те, що може знадобитися в дорозі. Особисті речі потрібно розкладати в водонепроникні мішки.
Коли пакування завершено, треба перевірити форму рюкзака та довжину лямок. Не треба дуже сильно затягувати лямки: добре запакований і збалансований рюкзак сам буде добре прилягати до спини, а з затягнутими лямками йти буде важко.
Після того, як рюкзак спаковано і ви вийшли на маршрут, необхідно через 15-30 хв. на першому привалі організувати “утряску рюкзака”: перевірити лямки, симетричність навантаження, поправити всі речі, які створюють дискомфорт.
І ще одне: ідеально складений рюкзак, якщо його поставити вертикально, не повинен падати вбік або назад, а РІВНО ВПЕРЕД.
Кілька правил, як поводитися в поході. На переході має бути направляючий (в перших походах це буде інструктор) і замикаючий – найсильніший і найдосвідченіший учасник. Не розтягуйтесь більше, ніж на 100 м. А в тумані йдіть один за одним, бо загубитись елементарно, знайти когось майже неможливо, а звук погано поширюється в тумані Ходіть рівним темпом, особливо на підйомі. Група має йти в одному темпі. Пам’ятайте: спуски технічно складніші за підйоми. Ніколи не бігайте і не стрибайте на крутих спусках – ваші коліна цього не пробачать. Ногу необхідно ставити не зовсім прямою, а трохи зігнутою для амортизації. В принципі, в Карпатах немає великої проблеми з водою, але настійливо радимо мати з собою на день не менше півтора літри води, щоб пити на привалах і перекусах. Пити на переходах (саме під час руху) категорично не рекомендується (надмірне навантаження на серце). Можна просто прополоскати рот, якщо пересохло в роті. Зовсім не пити теж не можна. Найкраще пити через 2-3 хвилини після початку привалу. 2-3 ковтка. Не пийте багато навіть на привалах. Особливо перед підйомом. Пам’ятайте: чим більше ви п’єте, тим більше хочеться пити.
Переправу через річки зі швидкою течією і глибиною більше 0,7 м здійснюйте тільки зі страхуванням. Не допускайте купання в гірських озерах чи річках, де є ризик втопитися.
Не піднімайтеся (не спускайтеся) по вузьких жолобах, де є ймовірність зсуву каменів чи сходу лавини. Уникайте скельних ділянок на маршруті. Пам’ятайте, що навіть на нескладні скелі вилізти можна без мотузки, а спуститися без неї вниз неможливо.
Не сходьте з маршруту без особливої потреби. Регулярно звіряйте напрямок руху за картою і компасом.
Завчасно повідомляйте керівника групи про погіршення стану здоров’я. При необхідності, за допомогою слід посилати двох найбільш підготовлених учасників. Відлучитися, навіть на стоянці, можна тільки з дозволу керівника.
Ночівля. На ночівлю зупиняйтеся завчасно (за 1-2 години до настання темноти). Деяку незалежність у виборі місця ночівлі дає наявність в групі відповідних наметів. Вибір місця під намет, його встановлення і правильне функціонування вимагає відповідних знань і навичок.
При виборі місця для нічлігу пам’ятайте, що не можна ставити намети біля крутих схилів, під скелями або одинокими деревами, над урвищами чи біля річки, в якій можливий підйом води, на вершині гори, де може вразити блискавка. Поряд не повинно бути сухих чи гнилих дерев, які можуть бути повалені вітром.
Проте не завжди є можливість використати для ночівлі власний намет. Зокрема, на території державних заповідників ночівля під наметами взагалі забороняється. Ночівля під наметом, встановленим в дощову погоду на мокрій землі, не тільки пов’язана з незручностями, але й створює загрозу здоров’ю. У цьому разі допустиме використання лише наметів з надувним дном, які однак малодоступні для більшості туристів. Тому ночівлю під наметами, незважаючи на їх романтику, доцільно рекомендувати тільки у випадках, коли немає інших можливостей, та за стабільної погоди. Інші можливості — це ночівля на турбазах, в готелях, або в селянських хатах та їх допоміжних приміщеннях. Зокрема, досить зручною є ночівля на сіні оборогів, які на Гуцульщині мають бокові стіни з дощок. В критичній ситуації доводиться проситися на нічліг в розкинуті по полонинах і зрубах колиби чи гуртожитки лісорубів.
В аварійній ситуації не панікуйте, посильте дисципліну, дійте організовано.
Сподіваємося, вам допоможуть і наші поради.
Що робити, якщо заблукали. Якщо ви на якомусь відрізку раптом звернули не в той бік і зрозуміли це через якийсь час, не лінуйтеся повернути назад, навіть якщо це може зайняти годину чи більше. Краще повернути назад, аніж лізти у хащі, сподіваючись знайти якусь стежку. Ви можете зайти так далеко, що вибиратись будете звідти удесятеро довше. Якщо вас занесло так далеко, що не знайти дороги назад, згадайте золоте правило: спускайтеся вниз, шукайте джерело, струмок, потічок і йдіть вздовж них – вони обов’язково приведуть до населеного пункту.
Почалася гроза. Краще її перечекати, не йти під зливою. В погану погоду краще зійти з хребта (якщо це можливо), особливо, якщо ви не впевнені в своєму наметі. Не можна ставати під найвищим деревом і бути на відкритій місцевості. Якщо ви піднімалися вгору і побачили, що збираються грозові хмари, краще спуститися якомога нижче. Якщо ж вас застала гроза на хребті, складіть свої речі (а особливо металеві) в купку, накрийте клейонкою, відійдіть подалі і накрийтеся самі.
Виснажені фізично. Не доводьте себе до того, щоб падати від утоми. При перших ознаках утоми починайте шукати нічліг. Бажано розрахувати маршрут так, щоб уже після десяти кілометрів переходу ви могли без проблем знайти гарне місце для тривалого перепочинку (ночівлі). Найкраще при знесиленні вживати шоколад, цукор, мед, які відновлюють сили. Також додають енергії горіхи. Не забувайте і про вітамін С (родзинки, курага, лимон).
Настійливо радимо не йти в похід, якщо у групі хоча б одна людина не вміє надавати першу долікарську допомогу в разі виникнення травм. Можна дуже довго розповідати про правила надання допомоги при травмах, але, як правило, лише теоретичні знання мало допомагають у критичній ситуації.
Ще раз нагадаємо, що добротне взуття, рюкзак і одяг врятують вас від багатьох неприємностей, в тому числі й травм, тож поставтесь до підбору спорядження дуже серйозно.
Маленькі хитрощі:
Крупи і всілякі сипучі продукти складіть у полотняні мішечки, а потім у целофанові. Полотняні мішечки не будуть рватися, а целофан не дозволить волозі проникнути всередину. Можете засипати крупи в пластикові пляшки.
Дротик S-подібної форми дуже зручний, щоб вішати на нього казанок. А ваги і місця практично ніякої.
Сало гарно просоліть і заверніть в папір (не газету), потім у полотняний мішечок. Хліб і сир у п/е швидко псується. Ковбасу протріть олією і посушіть без упаковки в холодильнику, загорніть у папір.
Якщо намокло взуття – намагайтеся не сушити біля вогнища – обов’язково спалите. Набийте на ніч газетою. А вдень або посушіть на сонці, або (якщо сонця немає) й сушити змісту немає.
Візьміть на ніч в намет м’які речі. І подушка вам буде, і не намокнуть. Тільки загорніть їх у пакети, бо можуть вночі відсиріти.
Візьміть з собою кілька таблеток сухого пального. Знадобиться при розведенні вогнища в мокру погоду. Як альтернатива: свічки, оргскло (плексиглас), продаються інші матеріали для цих цілей. Аби сухе пальне не задувало вітром, покладіть його в порожню консервну банку.
Якщо вирішили посушити речі на сонці, заберіть їх до його заходу. Бо роса в Карпатах така, що її випадіння еквівалентне зануренню у воду.
Сірники запаковуйте в п/е. Завжди майте запасні.
Крупа зранку звариться швидше, якщо її замочити звечора.
Візьміть з собою половник і рукавицю для того, щоб хапати гарячі речі.
Ліхтарики є обов’язковими майже для кожного. Принаймні один на 2-х повинен бути.
Дуже корисною в побуті є “сідушка” – шматок туристичного килимка з резинкою. На ній зручно сидіти і роздмухувати нею вогнище.
До зустрічі на гірських стежках! Легких наплічників і гарної погоди!
