24 жовтня світова медична спільнота відзначає Всесвітній день боротьби з поліомієлітом (World Polio Day). Ця дата обрана на честь видатного американського вірусолога Джонаса Солка, під керівництвом якого було розроблено першу ефективну інактивовану вакцину проти поліовірусу. Для глобальної медичної та наукової спільноти цей день є нагадуванням про те, як фундаментальна наука здатна зупинити глобальну епідемічну загрозу. Ця спроможність базується на глибокому фундаментальному аналізі збудника, коли суто теоретичні відкриття в галузі молекулярної генетики та клінічної вірусології трансформуються в практичні інструменти порятунку людства. Реальна перспектива остаточного викорінення цієї небезпечної хвороби з’явилася лише завдяки тому, що фундаментальна наука послідовно пройшла шлях від мікроскопічної ідентифікації структури РНК-геному поліовірусу та розшифрування його нейротропного патогенезу до створення штучних клінічних моделей in vitro для культивування антигенного матеріалу. Сама вакцина є не просто фармацевтичним продуктом, а матеріалізованим результатом фундаментальних знань про закономірності формування гуморального та клітинного імунітету, що дозволило вченим штучно перехопити ініціативу у природної еволюції патогену.
У всьому світі цей день відзначається тисячами масштабних просвітницьких акцій, благодійних марафонів Rotary International та наукових симпозіумів, під час яких провідні клініки та медичні університети світу підсвічують свої будівлі символічним червоним світлом на знак солідарності, нагадуючи людству про важливість збереження інвестицій в інфекційну безпеку.
Широке міжнародне відзначення цієї події під егідою ВООЗ та Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту (GPEI) має на меті не лише вшанувати історичні здобутки вірусології, а й консолідувати зусилля світової спільноти для досягнення фінальної мети – назавжди очистити нашу планету від цього небезпечного вірусу. У сучасному контексті цей день слугує платформою для масштабного фінансового й логістичного мобілізування урядів, широкої підтримки безперервного процесу вакцинації в кризових регіонах, а також підтримання високої клінічної пильності медичного персоналу в умовах, коли до повної перемоги над інфекцією залишився останній, найскладніший крок.
Поліомієліт — це висококонтагіозне інфекційне захворювання, зумовлене нейротропним РНК-вмісним ентеровірусом (Poliovirus), що належить до родини Picornaviridae. Інвазія вірусу в сіру речовину передніх рогів спинного мозку та рухові ядра стовбура головного мозку призводить до деструкції альфа-мотонейронів. Клінічно цей патогенетичний каскад виявляється розвитком незворотних млявих парезів і паралічів, а в разі ураження дихальних центрів — призводить до летальних наслідків.
Історія приборкання цієї хвороби є тріумфом мікробіології та вірусології. У 1908 році австрійські вчені Карл Ландштейнер та Ервін Поппер вперше довели вірусну етіологію поліомієліту, підтвердили здатність збудника проходити крізь бактеріальні фільтри та успішно інфікували лабораторних приматів фільтратом спинного мозку померлої дитини. Наступним революційним кроком стало вирощування вірусу in vitro в культурах тканин Джоном Ендерсом, Томасом Веллером та Фредеріком Роббінсом (Нобелівська премія 1954 року), що відкрило шлях до створення вакцин: інактивованої (ІПВ) Джонаса Солка та пероральної живої (ОПВ) Альберта Сейбіна. Упровадження цих препаратів призвело до безпрецедентного в історії медицини зниження захворюваності та смертності: завдяки масовій імунізації кількість випадків паралітичного поліомієліту у світі стрімко скоротилася на понад 99%. Якщо до 1988 року паралітичний поліомієліт щороку робив інвалідами понад 350 000 дітей (тобто приблизно 1000 дітей щодня ставали паралізованими через вірус) у 125 країнах, то сьогодні завдяки вакцинам Джонаса Солка та Альберта Сейбіна фіксуються лише поодинокі випадки. Таким чином, масштабне застосування вакцин урятувало від незворотного паралічу понад 20 мільйонів людей в усьому світі, продемонструвавши абсолютну безальтернативність специфічної профілактики.
Попри те, що завдяки Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту (GPEI) планета наближається до статусу «polio-free», для України ця проблема залишається у зоні підвищеного епідемічного ризику. Останні спалахи, викликані дериватами вакцинного штаму (cVDPV2), зафіксовані у 2021–2022 роках, наочно продемонстрували крихкість колективного імунітету. В умовах тривалого воєнного стану, руйнування медичної інфраструктури, міграційних процесів та ускладнення логістики вакцин ризики транскордонного занесення або внутрішньої рециркуляції диких чи мутованих штамів стрімко зростають.
Єдиним безальтернативним інструментом забезпечення стійкого колективного імунітету та запобігання паралітичним формам інфекції є рутинна специфічна профілактика. Згідно з Національним календарем щеплень, комплексні заходи передбачають шестикратне введення вакцин у віці 2, 4, 6, 18 місяців, 6 та 14 років, де перші дві дози обов’язково є інактивованими (ІПВ) для виключення ризику вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту (ВАПП).
Пам’ятаймо: поліовірус – це підступний та невидимий ворог, який не прощає легковажності, а кожне легковажне рішення про відмову від імунізації сьогодні може обернутися незворотною трагедією на все життя для дитини завтра. Параліч від поліомієліту вилікувати неможливо, але йому можна стовідсотково запобігти однією краплею чи ін’єкцією вакцини. Ліквідація цієї хвороби в Україні – це наш спільний професійний іспит на зрілість, гуманність та відповідальність перед майбутніми поколіннями, який ми зобов’язані скласти на «відмінно».
Підготував завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології, професор Святослав ДЕЙНЕКА
