ФАХІВЕЦЬ БДМУ КОНСУЛЬТУЄ. Як отоларингологу мені часто доводиться мати справу із пацієнтами, котрих турбує утруднення носового дихання. Їх усіх можна розділити на тих, що хворіють на гайморит і тих, котрі підозрюють в себе гайморит. Причому як одні, так і другі панічно бояться цього захворювання і всього, що з ним пов’язано. Страх вміло підігрівається страшними розповідями “бувалих” про “проколи”, біль, кров, операції. Панічний жах перед болючими процедурами спонукає людей зволікати із зверненням до лікаря, призводить до запізнілої діагностики і невчасного призначення лікування.
І в кожному випадку наприкінці лікування пацієнт цікавиться як убезпечити себе від гаймориту в майбутньому. Зазвичай при адекватному і своєчасному лікуванні гострий гайморит виліковується, лише в незначної частини хворих відбувається хронізація запального процесу. Проте, є особливий вид гаймориту, який має первинно хронічний перебіг і при відсутності спеціального лікування обов’язково рецидивує. Мова йде про гайморит “зубного походження” або одонтогенний гайморит.
В більшості випадків інфекція в порожнину синусу потрапляє через ніс, тобто захворюванню передує нежить. Поступово запальним набряком закривається природний отвір гайморової пазухи, з’являється головний біль, відчуття важкості під оком, виділення з носа можуть набути гнійного характеру, носове дихання залишається утрудненим. У випадках одонтогенного гаймориту проникнення інфекції в синус відбувається через захворювання верхніх зубів. Тому ніяких попередніх ознак застуди немає, носове дихання не порушується або утруднюється незначно, біль в проекції пазухи в перші дні захворювання не турбує, оскільки природній отвір синусу працює нормально.
До особливостей одонтогенного гаймориту відноситься однобічний характер враження, адже малоймовірною є ситуація симетричного однакового враження верхніх зубів з обох боків. Хворіють виключно дорослі особи, оскільки в дітей між коренями верхніх зубів і дном верхньощелепного синусу є добре розвинута кісткова пластинка, що здатна затримати інфекцію. Окрім того корені дитячих зубів коротші і не мають контакту із дном гайморової пазухи.
При підозрі на одонтогенний гайморит отоларинголог зазвичай наполягає на негайній госпіталізації і проведенні пункцій. В таких випадках зволікання може привести до вкрай негативних наслідків та навіть загибелі пацієнта.
Особливістю одонтогенного гаймориту є неприємний, зловонний запах виділень з носа. Це пов’язане з мікрофлорою, що викликає запалення. У випадках знаходження джерела інфекції в зубах переважними чинниками захворювання є анаероби – бактерії, спроможні до швидкого руйнування кісткової тканини із утворенням токсичних зловонних продуктів розпаду та розповсюдженням інфекції в оточуючі тканини і органи: очницю, інші синуси, головний мозок. Саме тому при підозрі на одонтогенний гайморит отоларинголог зазвичай наполягає на негайній госпіталізації і проведенні пункцій. В таких випадках зволікання може привести до вкрай негативних наслідків та навіть загибелі пацієнта.
Одонтогенний гайморит потребує санації “причинного” зуба, адже в іншому випадку захворювання обов’язково повториться. Проте, така класична картина захворювання спостерігається не завжди. Іноді клінічний перебіг “зубного” гаймориту нічим не відрізняється від його “носового” двійника. Підозри на одонтогенне походження недуги виникають при впертому рецидивуванні захворювання. В таких випадках на комп’ютерній томограмі в навколоносових пазухах знаходять матеріал, котрим проводили пломбування зубів, утворення грануляцій та кіст, що розвиваються навколо коренів зубів. Іноді в гайморовій пазусі знаходять самий зуб, що потрапив при невдалій екстракції, або ж імплант. Позбавитися від недуги в таких випадках можна тільки шляхом проведення операції по усуненню патологічно змінених тканин та чужорідних об’єктів з гайморової пазухи.
В випадках будь-якого походження гайморит – не вирок. Він може бути і повинен бути усунений. Доброго Вам здоров’я і гарного носового дихання!
Матеріал підготувала: Світлана Левицька, професор кафедри дитячої хірургії та отоларингології
