У фармакології як науці про лікарські засоби особливе значення надається чинникам, які обумовлюють фармакодинаміку і фармакокінетику ліків, одним із яких є стать.
Все більше уваги привертають гендерні аспекти в біології і медицині. Термін «гендер» означає належність до чоловічого чи жіночого роду і є ширшим порівняно з поняттям «стать». Підставою для гендерного підходу при вивченні та застосуванні лікарських засобів є морфологічні і фізіологічні відмінності (особливості) чоловічого і жіночого організму. А тому має право на існування гендерна фармакологія як самостійний розділ гендерної медицини.
У процесі пошуку нових і більш ефективних і безпечних лікарських засобів фармакологи, зазвичай, проводять експерименти на тваринах-самцях, а клінічні випробування нових і генеричних ЛЗ частіше досліджують на чоловіках. А в більшості випадків одні і ті ж ліки застосують пацієнти обох статей за різними терапевтичними показаннями. Звісно, є ліки специфічні для жінок (гормональні контрацептиви, для збереження і переривання вагітності, лікування безпліддя), лікарські засоби тільки для чоловіків (еректильна дисфункція, замісна андрогенотерапія, лікування олігоспермії).
При застосуванні лікарських засобів слід враховувати гендерні особливості фармакодинаміки. Відомо, що опіоїдні аналгетики (морфін, тромадол та ін.) викликають сильніше знеболення у жінок, антиагрегантна дія аспірину виразніша у чоловіків. Жінки, на 20-30% більш чутливі до міорелаксантів, транквілізатори – бензодіазепіни сильніше порушують психомоторні навички у жінок, антипсихотичні лікарські засоби більш ефективні у жінок тощо.
Мають місце статеві відмінності і в фармакокінетиці (біодоступність, розподіл, метаболізм, елімінація). У жінок повільніше відбувається евакуація вмістимого шлунка. Маса тіла, об’єм плазми крові у жінок менший, відсоток жирової тканини вищий, а тому є гендерні особливості розподілу лікарських засобів в організмі. Оскільки більшість активних субстанцій лікарських засобів метаболізуються в печінці за участю ізоформ родини цитохрома Р450 існують дані щодо гендерних відмінностей їх активності.
Встановлені гендерні особливості екскреції лікарських засобів, які залежать від швидкості клубочкової фільтрації, секреції та реабсорбції. У жінок ці процеси менш активні, ніж у чоловіків.
Гендерні особливості фармакодинаміки і фармакокінетики тісно пов’язані з проблемами безпеки лікарських засобів. Клінічні спостереження свідчать, що у жінок ризик виникнення побічних реакцій при вживанні лікарських засобів в 1,5 рази вищий, ніж у чоловіків. Ця відмінність може бути зумовлена поліпрагмазією, більшою схильністю жінок до лікування, підвищеною біодоступністю препаратів та чутливістю до медикаментів. У жінок частіше виникають побічні реакції (сухий кашель) при призначенні антигіпертензивних препаратів – інгібіторів АПФ (каптопрес, еналаприл, лізиноприл та ін.), інтоксикація при тривалому застосуванні препаратів наперстянки. Гендерний аспект привертає увагу у серцево-судинній патології, що пояснюється статевими відмінностями гормонального фону, віковою динамікою захворювань та іншими факторами. Цей момент слід враховувати при проведенні клінічних випробувань фармпрепаратів, що особливо важливо при тривалому, іноді пожиттєвому прийомі лікарських засобів (артеріальна гіпертензія, ІХС, ВІЛ-інфекція).
Таким чином, гендерний/статевий аналіз у сфері фармакотерапії, на жаль, ще не знайшов широкого застосування. Накопичений матеріал з даної тематики ще недостатньо враховується як при проведенні доклінічних та клінічних досліджень, так і в фармакотерапії захворювань. На жаль, у більшості інструкцій до медичного застосування лікарських засобів не містяться рекомендації щодо їх дозування з урахуванням статевої належності. Однак наведені дані дозволяють сумніватися в правильності такого підходу, потребують перегляду і урахування при застосуванні лікарських засобів.
Матеріал підготувала: професор кафедри фармакології Раїса Косуба.
