Нейропсихологія – наука, яка вивчає порушення вищих психічних функцій при ураженні головного мозку.
Порушення пам’яті зустрічаються приблизно в половини хворих з осередковими ураженнями мозку.
На основі нейропсихологічних досліджень були виділені два основні типи порушення пам’яті: модально-неспецифічні і модально-специфічні.
Модально-неспецифічні порушення пам’яті виникають при ураженні різних рівнів серединних неспецифічних структур мозку – анатомічних елементів першого блоку мозку (сітчаста формація стовбура, таламус, лімбічні утворення), які несуть відповідальність за збереження оптимального тонусу кори, що є обов’язковою умовою збереження будь-яких слідів.
При ураженні довгастого мозку порушення пам’яті характеризується синдромом порушення свідомості, уваги, циклу „сон-неспання”. Ці зміни у випадках травматичного ушкодження супроводжуються ретроградною й антероградною амнезією. Пошкодження діенцефального рівня (рівень гіпофізу) супроводжується втратою короткочасної пам’яті чи пам’яті на поточні події. Ураження лімбічної системи (лімбічна кора, гіпокамп, мигдалина, тощо) – призводить до патології, яка була вперше описана в літературі російським психіатром С.С.A Корсаковим у 1887 р. у структурі хронічного алкоголізму і отримала назву корсаківський синдром. У таких хворих практично відсутня пам’ять на поточні події. При цьому порівняно добре зберігаються сліди довготривалої пам’яті на далеке минуле, а також професійні знання. Резерв пам’яті при лімбічних ураженнях відсутній (підвищена мотивація чи семантичне структурування матеріалу не покращує запам’ятовування). Дефекти пам’яті часто заповнюються конфабуляціями (вигаданими подіями). У важких випадках приєднуються порушення свідомості у формі онейроїдного (сновидного) стану і загальної сплутаності, дезорієнтування в часі і місці, тоді ж руйнується і довготривала пам’ять. Ознаки корсаківського синдрому також виявляються при ураженнях поясної звивини і мамілярних тіл.
Медіобазальні відділи лобових часток – часто пошкоджуються при аневризмах передньої сполучної артерії, пухлинах різної етіології. Ураження цієї ділянки призводять до порушення короткочасної пам’яті і підвищеної інтерференції слідів. Характерні також розлади семантичної пам’яті чи пам’яті на логічно зв’язані поняття – хворий не може за змістом і логічно точно повторити щойно прочитану розповідь. У таких хворих також страждає опосередковане запам’ятовування матеріалу (наприклад, за допомогою його семантичної організації). На тлі типового для дисфункції базальних відділів лобових часток розгальмування (а у важких випадках дезорієнтації в місці і часі) на перше місце виступає дефект вибірковості відтворення і порушення критики. При зниженні контролю над перебігом психічних процесів виникає пожвавлення побічних асоціацій, що призводить до зісковзування на побічні зв’язки і клінічно виявляється в конфабуляціях. Крім того, при ураженнях цього рівня може порушуватися й установка на запам’ятовування.
Модально-специфічні порушення пам’яті пов’язані з певною модальністю стимулів і поширюються тільки на подразники, адресовані конкретному аналізатору. Подібні порушення виникають при ураженні кори великих півкуль мозку. У випадках обмежених уражень скроневої ділянки кори страждає слухова пам’ять, потиличних відділів кори ? зорова пам’ять, а при ураженні нижньотім’яних чи тім’яно-потиличних відділів кори спостерігаються порушення просторової пам’яті. Крім того, існують порушення таких системно-спеціалізованих видів пам’яті, як мовна, рухова, емоційна, музична, тощо. При подібних розладах хворі майже завжди зберігають загальне орієнтування, чітко усвідомлюють свої дефекти і намагаються їх компенсувати.
Особливий тип розладів пам’яті виникає при масивному ураженні лобних конвекситальних відділів (лівої лобної частки чи обох лобних часток). У таких хворих грубо порушується процес формування намірів, планів і програм поведінки, тобто страждає структура будь-якої свідомої психічної діяльності, також і мнестичної. Вони не сприймають самого завдання запам’ятати матеріал, тобто порушення пам’яті стосуються переважно довільного запам’ятовування, при збереженні мимовільного. Порушення пам’яті поширюються на будь-який матеріал: вербальний, невербальний, усвідомлений, неусвідомлений. Ці порушення отримали назву псевдоамнезії, оскільки у хворих немає первинних порушень слідових процесів, а страждає загальна організація довільної психічної діяльності в цілому.
В останні роки активно досліджується роль правої і лівої півкуль в процесах запам’ятовування вербального і невербального матеріалу. З погляду міжпівкульної асиметрії було встановлено, що при елементарному, мимовільному, автоматизованому запам’ятовуванні і відтворенні в мнестичну діяльність насамперед включається права півкуля, а при довільному і складному запам’ятовуванні – ліва. При пошкодженні лівої півкулі безпосереднє відтворення зберігається краще, ніж при правобічних ураженнях. Крім того, є дані про те, що ліва півкуля “спеціалізується” на впізнаванні змістовних характеристик вербального матеріалу, а права півкуля “кодує” і “запам’ятовує” перцептивні ознаки невербального матеріалу.
Порушення пам’яті сьогодні турбують багатьох людей, і треба пам’ятати, що причиною може бути органічне захворювання головного мозку. Вчасна допомога фахівця може допомогти пацієнту на довгий час продовжити його соціальну активність, значно покращити якість життя.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Яремчук Оксана Борисівна.
