Алергічні хвороби органів дихання є надзвичайно актуальною проблемою дитячого віку,
які значною мірою формують захворюваність, та розповсюдженість патології у дітей. За статистичними даними 8-12% населення планети страждають різними формами алергії. Протягом останніх років у світі спостерігається тенденція до значного зростання алергічної патології, різноманітних проявів алергічних реакцій і захворювань і існує прогноз, що до середини XXI століття дана патологія стане найпоширенішою серед людства. Значну стурбованість спеціалістів сьогодні зумовлюють респіраторні алергози. Першою в контакт з інгаляційними алергенами вступає слизова оболонка носу, що призводить до високої поширеності алергічного риніту (АР). Алергічний риніт впливає на психічні, фізичні та соціальні аспекти життя хворої дитини, морально та фінансово виснажують членів її сім’ї. Отже, своєчасне виявлення алергічного риніту сприятиме не лише зниженню інвалідизації і підвищенню ефективність лікування, але й уникненню додаткових фінансових витрат сім’ї.
Алергійний риніт – хронічне алергійне запалення слизової оболонки носа, що характеризується відчуттям закладеності носу, ринореєю (водянисті виділення з носу), свербіжем, чханням. Алергійним ринітом правомірно називати лише ті випадки риніту, в патогенезі яких провідну роль має алергія.
При алергічних захворюваннях дихальних шляхів (так званих респіраторних алергозах) і, в тому числі, алергічному риніті, основним шляхом проникнення в організм алергенів є інгаляційний. Однак є деякі вікові особливості спектру алергенів, так наприклад, у дітей раннього віку формування дихальної алергії частіше пов’язане з впливом харчових алергенів (коров’яче молоко, овочеві соки та ін), у дошкільнят на перший план виступають побутові алергени, а у більш старших дітей – алергени пилку і рослин, такий алергічний риніт проявляється навесні та влітку.
Трапляються два варіанти алергічного риніту:
– цілорічний (хронічний), причина якого – побутові алергени, а симптоми посилюються в осінньо-зимовий період;
– сезонний, який спричиняється пилком рослин, тому його часто називають полінозом.
За клінічними ознаками хронічний алергійний риніт і поліноз розрізнити дуже складно. Діагноз грунтується лише на специфічному алергологічному дослідженні. У дітей алергійний риніт дуже рідко буває ізольованим: ушкоджується також слизова оболонка придаткових пазух носа, глотки, гортані, бронхів, слухових труб, а іноді середнього вуха – алергійна риносинусопатія, яка часто поєднується у дитячому віці із бронхіальною астмою, атопічним дерматитом, алергійними ураженнями травного каналу (так звані дермореспіраторний та дермоінтестинальний синдроми).
Одним з основних факторів схильності до алергії є спадкова обтяженість родоводу алергічними захворюваннями. Велике значення також мають: алергічний дерматит, штучне вигодовування, забруднене повітря, повторні і нераціонально ліковані ГРЗ, харчування консервованими продуктами, хронічні хвороби травного тракту, дисбактеріоз кишечника, шкіри та слизових.
Клінічна картина алергічного риніту характеризується нападами чхання, свербінням у носі (дитина постійно чухає ніс, морщить його, внаслідок чого з’являється поперечна складка вище кінчика носа), нежитю, закладеністю носа, рясним виділенням прозорої речовини з носа. Дитина дихає через рот, з’являються синці під очима. Іноді закладеність носа може бути основним симптомом алергічного риніту, що спричинене набряком слизової оболонки. Одночасно можуть бути кон’юнктівіт (більш типовий для полінозу), одутлість обличчя, темні кола під очима, головний біль, слабкість, алергічні висипання на шкірі. Підвищення температури зазвичай не буває. ЛОР-лікар при огляді відзначає блідість та набряклість слизової оболонки носа.
Пацієнти з алергійним ринітом зазвичай розподіляються на дві групи: «чхальників» і «блокадників».
Оскільки симптоми алергічного риніту мають схожі ознаки з простудними епізодами, то за наявності характерних ознак слід відвідати двох фахівців алерголога і отоларинголога. Діагностика алергічного риніту починається з докладного опитування пацієнта, важливо вияснити наявність алергічних захворювань у інших членів сім’ї, алергічні реакції у самої дитини в минулому, зв’язок початку загострення із сезоном, часом доби, контактом з побутовими (прибирання будинку), епідермальними (гра з тваринами), пилковими (прогулянка в полі, лісі в сезон цвітіння) алергенами, прийом медикаментів, змінами в дієті.
Для підтвердження алергічної природи захворювання необхідні наступні додаткові обстеження:
• мазок з носа (підвищення вмісту еозинофілів);
• загальний аналіз крові на імуноглобулін Е (IgE загальний).
Якщо результати досліджень підтверджують початковий діагноз, то наступним етапом є виявлення алергену. У цьому випадку лікар-алерголог з метою виявити зв’язок певних симптомів з конкретними алергенами може призначити такі обстеження:
– постановку шкірних проб. Цей спосіб діагностики є один із самих економічних та інформативних. Процедура проводиться в спеціально обладнаному кабінеті. Під час обстеження хворому роблять кілька подряпин (надсічок), на які поміщають одну-дві краплі спеціального алергену. Реакція спостерігається протягом 15-20 хвилин. Такий метод найбільш достовірний, але має деякі обмеження. Його не можна застосовувати в момент загострення недуги. До того ж є обмеження за віком – не рекомендується використовувати дітям до 4 років. За п’ять діб до процедури необхідно відмовитися від антигістамінних препаратів.
– виявлення специфічних імуноглобулінів Е за допомогою аналізу крові. Метод є більш зручним, ніж шкірні проби. Аналіз може проводитися на тлі загострення і без скасування протиалергічних засобів. Не протипоказаний дітям з шкірними захворюваннями. Не має обмежень за віком. Значними мінусами є досить дорога вартість дослідження і відносно високий відсоток хибнопозитивних результатів.
Лікування алергічного риніту полягає у дотриманні гіпоалергенної, елімінаційної дієти, а також проведення елімінаційних заходів (усунення контакту з хатнім пилом, епідермальними алергенами, лікарськими і харчовими алергенами). Основний принцип медикаментознї терапії алергічного риніту – ступеневий підхід до призначення препаратів залежно від тяжкості захворювання.
Безумовно, краще не стикатися і не розбиратися: що це таке – алергічний риніт. Але якщо вже закралася підозра і спостерігаються симптоми захворювання, то треба негайно звернутися до лікаря, який призначить індивідуалізовану діагностику та лікування захворювання.
Матеріал підготували: завідувач кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, д. мед.н., професор Колоскова О.К.; асистент кафедри, к.мед.н Шахова О.О.
