• Українська
  • English
Професія “психолог”
Професія "психолог"

Професія “психолог”

Професія “психолог” з’явилася в XX столітті.

Процес формування професії психолога неоднаково проходив в різних країнах і в різних сферах соціального життя. Найбільший розвиток професія психолога отримала в США, Великобританії, Франції, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Росії. Академічна психологія, пов’язана з науковою та педагогічною діяльністю в університетах , сформувалася раніше і знайшла досить міцний статус в громадській думці.

Протягом XX століття в суспільстві поступово формувався соціальне замовлення на психологічну діяльність, вона ставала соціально визнається і, як наслідок, отримувала нормативно-правову основу (з’являлися юридичні документи, що регулюють статус, зміст і форми діяльності професійного психолога). Поступово формувалася система професійної освіти і підготовки психологів, створювалися професійні суспільства психологів, формулювалися вимоги до професійної кваліфікації та досвіду фахівців-психологів.

Нині найбільш визнана діяльність практичних психологів у сфері педагогічної, медичної, соціальної, консультаційної психології. Активно розвиваються й інші напрямки практичної психології: економічна, юридична, спортивна, військова.

Для того щоб з’явилася яка-небудь професія, на неї повинен виникнути соціальне замовлення, тобто усвідомлена потреба суспільства у відповідному виді професійної діяльності. Товариству в цілому, конкретним людям і адміністративним органам важливо усвідомити потребу у фахівцях певного профілю. Професія психолога стає необхідною тільки тоді, коли в його знаннях з’являється потреба.

Найчастіше до психологів люди звертаються тоді, коли вони стикаються з важкими життєвими ситуаціями. Поки все гаразд, необхідності допомоги психолога зазвичай не виникає. Люди самі справляються з повсякденними проблемами. Тому для того, щоб з’явилася потреба в психологічних послугах, люди повинні усвідомити її.

Соціальне замовлення на професію психолога формується зараз насамперед у публіцистичної та науково-популярній літературі, що аналізує проблеми сучасної людини. Про необхідність психологічних знань говорять і представники інших професій: педагоги, медики, юристи, бізнесмени, політики. Їм ці знання потрібні для вирішення однієї з головних завдань цих професій – цілеспрямованого впливу на людину.

Сучасна психологія являє собою цілу систему наук і сфер практичної психологічної діяльності. Її можна розділити на два основних напрямки: наукову і практичну психологію. Вони істотно розрізняються за основним цілям професійної діяльності.

Основна мета наукової психології полягає в пізнанні психології людей науковими методами. Вчені прагнуть на основі окремих спостережень, фактів прийти до розуміння загальних закономірностей. Правильний напрямок руху наукового дослідження – від приватного до загального.

Основна мета практичної психології полягає в тому, щоб надати психологічну допомогу конкретним людям або групам людей. Практики прагнуть на основі відомих загальних психологічних закономірностей прийти до розуміння індивідуальності конкретної людини або конкретної групи. Це розуміння і дає ключ для надання психологічної допомоги. Практична психологія у своїй діяльності рухається від загального до приватного.

У той же час не слід їх протиставляти один одному. Це дві сфери психологічної роботи, тісно пов’язані один з одним . Проте – це два різні типи діяльності психолога, які висувають різні вимоги до професійної підготовки фахівця (В деякому сенсі ставлення наукової та практичної психології подібні з відносинами фізіології людини і медицини. Основна мета фізіології – вивчення людського організму. Основна мета медицини – допомога людині. Фізіологія людини має прикладне значення. Медицина, узагальнюючи свої знання, будує медичну науку. У фізіології використовуються медичні дані. У медицині – дані фізіологічних досліджень).

У відповідності з основним родом психологічної діяльності реально існує три типи психологічної професії:

1) психолог-науковець, основна діяльність якого – наукові дослідження, спрямовані на пошук нових психологічних знань (пояснення, доказ і прогнозування психологічних явищ, вивчення психологічних закономірностей);

2) психолог-практик, основна діяльність якого – застосування психологічних знань для вирішення практичних завдань (психологічна діагностика та консультування, корекційна та розвивальна робота, психологічна профілактика);

3) викладач психології, основна діяльність якого – психологічне просвіта та навчання психологічних знань (проведення лекцій, семінарів, практичних занять, керівництво психологічним самоосвітою людей).

Кожен з них пред’являє специфічні вимоги до професійної підготовки і здібностям фахівця. Хороший вчений зовсім не обов’язково може бути хорошим практиком або викладачем, хороший практик – одночасно хорошим вченим або викладачем, а хороший викладач – одночасно хорошим вченим або практиком. Звичайно, поєднання здібностей до двох чи трьох видах діяльності у одного психолога цілком можливо. Однак це будуть різні здібності. Для психолога-ученого особливо важливі здібності до пошуку нових знань та їх узагальнення. Для психолога-практика – здатності застосування психологічних знань на практиці. Для викладача психології – здатності систематизувати і передавати знання іншим людям.

Матеріал підготували: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психологіїA ім. С.М.Савенка, к.мед.н. Юрценюк О.С., асистент кафедри Ротар С.С.

Корисно знати